Запитання: Сумісника направили у відрядження, де він буде зайнятий повний робочий день. Однак на роботі за сумісництвом він працює на умовах неповного робочого дня (по 4 години щодня). Як оплачувати дні відрядження суміснику, який у відрядженні працював повний робочий день: пропорційно зайнятості чи як повні робочі дні?

Відповідь: Працівникам, зайнятим на роботі неповний робочий день, оплату праці здійснюють пропорційно (ст.56 КЗпП). Але, перш ніж перейти до оплати відрядження, згадаємо, як встановлюють умови роботи сумісникам з неповним робочим днем.

У разі прийняття на роботу сумісника у наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу обов’язково зазначають:

• робота за сумісництвом;
• тривалість робочого тижня та тривалість робочого дня — у разі застосування неповного робочого часу.

У Табелі обліку використання робочого часу, типову форму № П-5 якого затверджено Наказом № 489⁽¹⁾, роботу на умовах неповного робочого дня позначають так:

• робочі дні, відпрацьовані на умовах неповного робочого дня, встановленого згідно із законодавством — «РС» («02»);
• неявки у зв’язку з запровадженням на підставі ст.32 КЗпП неповного робочого дня з ініціативи роботодавця — «НД» («20»).

Далі розберімося з направленням сумісників у відрядження й можливістю оплати повного робочого дня під час відрядження, якщо працівнику встановлено неповний робочий день.

Якщо працівника направили у відрядження з роботи за сумісництвом, то це означає, що він буде відсутній на основному місці роботи. Але законодавство у цьому випадку не надає можливості взяти відпустку без збереження зарплати на основній роботі.

Мінсоцполітики у протилежній ситуації (коли працівника направляють у відрядження тільки з основного місця роботи) пропонує⁽²⁾ на роботі за сумісництвом дні відсутності на роботі (у зв’язку з відрядженням) позначати як «І» — інші причини неявок. Підтвердженням поважної причини відсутності працівника на роботі за сумісництвом може бути довідка чи копія наказу (розпорядження) керівника з місця роботи, на якому він буде відсутній.

Так само можна діяти й у разі, якщо працівника направили у відрядження з місця роботи за сумісництвом. Але така можливість має бути передбачена положеннями про відрядження та правилами трудового внутрішнього розпорядку обох роботодавців. А питання щодо відсутності за основним місцем роботи заздалегідь потрібно узгодити з керівником. Зважаючи на те, що під час перебування у відрядженні сумісник за основним місцем роботи не працює, у відрядженні він може бути зайнятий повний робочий день.

Робочий час працівника, направленого у відрядження, обліковують на підставі наказу керівника: замість робочих днів роблять відмітку, що підтверджує перебування працівника у відрядженні⁽³⁾. Тому у наказі про направлення працівника у відрядження керівник має вказати, що працівник працюватиме у відрядженні повний робочий день, а перепрацьований у відрядженні час підлягає оплаті. Знову-таки можливість оплати повного робочого дня працівникам, які працюють неповний робочий день, має бути передбачена у положенні про оплату праці підприємства чи положенні про відрядження.

Для обліку робочого часу дуже важливо, який саме режим роботи встановлено працівнику й за яким графіком він працює. У Табелі обліку використання робочого часу дні відрядження позначають як «ВД» (або «07»). Тобто дні перебування працівника у відрядженні можна позначати так⁽⁴⁾:

• у першому рядку — кількість відпрацьованих годин згідно зі встановленим режимом роботи за сумісництвом (приміром, 4 години);
• у другому рядку — умовні позначення часу перебування у відрядженні, тобто «ВД» (або «07»).

Мінсоцполітики наголошує⁽⁵⁾, що облік робочого часу на підприємстві, що направляє працівника у відрядження, ведуть відповідно до встановленого режиму робочого часу для цього підприємства. Звісно, якщо сумісник працює на умовах неповного робочого дня, то у табелі за дні відрядження потрібно проставляти  кількість робочих годин, встановлених згідно з індивідуальним графіком його роботи. А оплата переробітку здійснюватиметься згідно з наказом керівника про направлення у відрядження. Хоча керівнику краще видати окремий наказ, у якому вказати, скільки годин переробітку та за які дні потрібно оплатити.

Дні перебування у відрядженні оплачують відповідно до ч.4 ст.121 КЗпП: за умовами, визначеними трудовим або колективним договором, але не нижче середнього заробітку. Отже, дні відрядження мають оплатити відповідно до умов роботи працівника. Перепрацьовані у відрядженні години сумісника також підлягають оплаті. Але у разі роботи на умовах неповного робочого часу перепрацьовані години не вважаються понаднормовими та оплачуються в одинарному розмірі (п.16 Постанови № 13⁽⁶⁾). На думку автора, оплату перепрацьованих годин доречно проводити за годинною ставкою.

Світлана ЛІСТРОВА,

консультант з бухгалтерського обліку та оподаткування

⁽¹⁾Наказ Держкомстату України від 05.12.2008 р. № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» (прим. ред.).

⁽²⁾Див. лист Мінсоцполітики України від 23.04.2013 р. № 146/13/133-13. Опубліковано: Працевлаштування та оплата праці: енциклопедія бухгалтера та кадровика: Збірник систематизованого законодавства. — 2014. — Вип.10. — С.134 (прим. ред.).

⁽³⁾Див. лист Мінсоцполітики України від 26.04.2013 р. № 478/13/84-13. Опубліковано: Багатогранний облік: відрядження та інші підзвітні ситуації: Збірник систематизованого законодавства. — 2014. — Вип.8. — С.69 (прим. ред.).

⁽⁴⁾Див. лист Держстату України від 12.01.2012 р. № 9/4-10/9 (прим. ред.).

⁽⁵⁾Див. виноску 4 (прим. ред.).

⁽⁶⁾Постанова Пленуму ВСУ від 24.12.99 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» (прим. ред.).

Джерело: Бухгалтерія № 23 (1270) від 5 червня 2017 року