Донедавна термінали Starlink закуповували переважно для потреб ЗСУ та критичної інфраструктури. Утім згодом це обладнання почав масово придбавати й бізнес. Тож пропонуємо розглянути особливості обліку подібних девайсів.
Як і будь-який інший об’єкт обліку, термінал супутникового інтернету Starlink* потребує мінімального вивчення його складових.
Загалом до стандартної комплектації обладнання входять: термінал для прийому сигналу із супутника (супутникова антена), кабелі (кабель для приєднання роутера до антени, кабель живлення), вайфай-роутер, ну й, звісно, додатково встановлюють відповідний застосунок на телефон для авторизації та керування системою.
А втім, якщо коротко, то сам термінал складається з двох основних елементів: супутникової антени на стійці й роутера.
Крім того, візьміть до уваги, що користування супутниковим інтернетом передбачає абонплату.
Водночас, цілком можливо, що підприємству, аби зручно змонтувати таке обладнання в приміщеннях та офісах, доведеться зазнати додаткових витрат на встановлення та проведення кабелю, конекторів й іншого мережевого обладнання, виведення окремих розеток для живлення термінала, придбання подовжувачів для генераторів, що живитимуть систему під час віялових відключень світла, тощо.
У будь-якому разі всі ці об’єкти потребують відповідного відображення у бухобліку. З нього й розпочнемо.
Бухгалтерський облік
Для підприємств, які вже знайомі з мережевим обладнанням, облік термінала Starlink не буде важким.
Нагадаємо: подібне обладнання, як правило, вписується у визначення об’єкта основних засобів.
Об’єкт основних засобів – це (п. 4 НП(С)БО 7):
• закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього;
• конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій;
<…>
Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
