Чи вважається особою, що реалізує пальне та чи є платником акцизного податку з реалізації пального СГ, який використовує пальне виключно для власних потреб та не є розпорядником акцизного складу, і утримує вартість палива, використаного у неробочі часи із заробітної плати працівників?
Відповідно до пп. 212.1.15 ПКУ, платником акцизного податку є, зокрема, особа (у т.ч. юрособа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юрособи), яка реалізує пальне.
Згідно з пп. 14.1.212 ПКУ реалізація пального для цілей розд. VI ПКУ – будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження), зокрема, пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного:
– до акцизного складу;
– до акцизного складу пересувного;
– для власного споживання чи промислової переробки;
– будь-яким іншим особам.
Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:
– у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;
– при використанні пального суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб’єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.
Відповідно до пп 14.1.6 ПКУ акцизний склад – це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Згідно з пп. 14.1.224 ПКУ розпорядник акцизного складу – суб’єкт господарювання – платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.
Отже, якщо суб’єкт господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, використовує пальне виключно для власних потреб, такий суб’єкт господарювання не є особою, що реалізує пальне, та відповідно платником акцизного податку.
Підпунктом 14.1.6 ПКУ встановлено критерії, відповідно до яких приміщення або території, що використовуються їх власником або користувачем, який використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, не відповідають визначенню акцизного складу.
Якщо суб’єкт господарювання здійснює фізичну передачу (відпуск, відвантаження) пального іншим особам (зокрема, працівникам суб’єкта господарювання) та утримує вартість палива, використаного у неробочі часи із заробітної плати працівників:
– операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального не є власним використанням пального таким суб’єктом господарювання, оскільки пальне використовується іншими особами (зокрема, працівниками суб’єкта господарювання);
– суб’єкт господарювання здійснює операції з реалізації пального в розумінні пп. 14.1.212 ПКУ;
– приміщення або території, на яких знаходиться пальне, що реалізується іншим особам (зокрема, працівникам суб’єкта господарювання) відповідає визначенню акцизного складу;
– суб’єкт господарювання як особа, що здійснює операції з реалізації пального в розумінні пп. 14.1.212 ПКУ, є платником акцизного податку з реалізації пального згідно з пп. 212.1.15 ПКУ.
Джерело: “Я – Бухгалтер”
