Розгляньмо порядок застосування податкових різниць щодо суми нарахованих процентів за борговими зобов’язаннями з нерезидентами та виокремімо ключові моменти для їх правильного врахування.
Передусім наведемо визначення основних понять та ідентифікуємо тих платників, які мають застосовувати такі різниці.
Боргові зобов’язання для потреб п. 140.1 ПКУ — це зобов’язання за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, зобов’язання за договорами фінансового лізингу й іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення.
Податкові різниці щодо таких боргових зобов’язань застосовують «високодохідники» та платники, які самостійно прийняли рішення щодо застосування податкових різниць.
Проте є деякі винятки: коригування, передбачені п. 140.2 ПКУ, не здійснюються щодо суми процентів:
— визнаних такими, що не відповідають принципу «витягнутої руки» згідно зі ст. 39 ПКУ;
— що нараховані на користь міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями й імунітетом за кредитами (позиками), отриманими суб’єктами господарювання та виконання яких забезпечено державними або місцевими гарантіями;
— що нараховані на користь іноземних банків.
Фінансові установи та компанії, що займаються виключно лізинговою діяльністю, також не коригують фінансового результату до оподаткування відповідно до п. 140.2 ПКУ.
Основною умовою застосування податкових різниць є перевищення суми боргових зобов’язань за операціями з нерезидентами у 3,5 раза за власний капітал.
<…>
Джерело: Дебет-Кредит – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
