Відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу може спричинити досить істотні негативні наслідки для такого платника: п. 94.2 ПКУ зараховує такі дії до підстав для застосування адміністративного арешту майна.
Утім застосування такого арешту часто не відбувається через процедурні помилки податківців. Пропонуємо розібратися в цій процедурі, а також у визначених законом строках на виконання окремих її етапів і з практикою застосування судами наслідків їх порушень.

Пункт 94.6 ПКУ передбачає, що керівник (його заступник або вповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у п. 94.2 ПКУ, ухвалює рішення про застосування арешту майна платника податків.

Але такий арешт не триває довго.

Його обґрунтованість має перевірити суд протягом 96 годин – таке положення містить п. 94.10 ПКУ. Це строк, протягом якого суд розглядає адміністративний позов податкової, який та подає з метою такого підтвердження.

Своєю чергою, особливості звернень органів доходів і зборів до суду для підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків визначено ст. 283 КАСУ. Частиною 2 ст. 283 КАСУ встановлено, що заяву має бути подано до суду першої інстанції протягом 24 годин із моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, установленими цим Кодексом.

Зазначене підтверджує й п. 2 розд. ІV Порядку № 632. Тут варто зауважити, що відповідно до ч. 1 ст. 270 КАСУ на обчислення строків, установлених ст. 283 КАСУ, не поширюються правила ч. ч. 2 – 10 ст. 120 КАСУ. Отже, загальні правила про перенесення останнього дня процесуального строку з вихідного на наступний робочий день

<…>

Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!

Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку: