Головне управління ДПС в Одеській області повідомляє, що відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування ПДВ є зокрема, операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.

База оподаткування операцій з постачання товарів / послуг визначається відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПКУ виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 ПКУ, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів / послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів / послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю – бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів / послуг, поставлених таким платником податку.

Разом з цим, згідно з п. 189.13 ст. 189 ПКУ, у разі постачання відповідно до Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» квитків на проїзд в автобусах та на перевезення багажу базою оподаткування є винагорода, що включає автостанційний збір. До бази оподаткування не включається вартість перевезення, що перераховується перевізнику, та сума витрат на страхування пасажирів, яка перераховується страховій компанії.

Згідно з п. 2 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176, вартість квитка – сума, що складається з вартості проїзду автобусом, автостанційного збору, плати за послуги з попереднього продажу квитків (за наявності такої), а вартість проїзду – сума, за якою автомобільний перевізник, автомобільний самозайнятий перевізник здійснює перевезення, що включає вартість за тарифом та ПДВ.

З урахуванням викладеного, базою оподаткування ПДВ у автостанції – платника ПДВ, яка здійснює продаж квитків на проїзд автобусами, є сума, що складається з автостанційного збору та плати за послуги з попереднього продажу квитків (за наявності такої). Вартість проїзду, що включається до вартості квитка та перераховується перевізнику, не включається до бази оподаткування ПДВ у автостанції – платника ПДВ.

Послуга із перевезення надається пасажиру самим перевізником і відповідно до п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПКУ є операцією з постачання.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін.

Форма та Порядок заповнення податкової накладної затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 (далі – Порядок № 1307).

Перевізник складає податкову накладну на повну вартість послуг перевезення.

Не зважаючи на те, що послуги з перевезення надаються кінцевому споживачу, а кошти від надання послуг з перевезення перевізник отримує від автостанції, відповідно до п. 12 Порядку № 1307 у разі постачання товарів / послуг отримувачу (покупцю), який не зареєстрований як платник податку, у графі «Отримувач (покупець)» зазначається «Неплатник», а у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН «100000000000», рядок «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не заповнюється.

Автостанція складає податкову накладну на суму, що складається з автостанційного збору та плати за послуги з попереднього продажу квитків (за наявності такої).

Відповідно до п. 14 Порядку № 1307 така податкова накладна складається за щоденними підсумками операцій.

У рядку «Отримувач (покупець)» зазначається «Неплатник», а у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН «100000000000», рядок «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не заповнюється.

Інші дані та показники такої податкової накладної заповнюються за правилами, визначеними Порядком № 1307.

Джерело: “Я – Бухгалтер”