Усім знайома ця, на перший погляд, проста дитяча головоломка. Збираємо зі шматочків загальну картинку. Елементів може бути величезна кількість. Юридична мозаїка — це, звичайно, не іграшка, але принцип той же. Посередництво має безліч елементів. Їх-то ми сьогодні і спробуємо скласти, щоб представити загальну картину. Відповімо на запитання, що найчастіше ставляться. Отже, почнемо…

Договір доручення vs Договір комісії

Тут відразу ж скажемо, що договірних конструкцій, які криються під посередництвом, декілька. Але принцип у всіх схожий: одна сторона доручає іншій стороні здійснити визначені юридично значимі дії (наприклад, укласти договір). Ми зупинимося детальніше на договорі доручення і комісії.

Щоб орієнтуватися в усіх подальших перипетіях, відзначимо такий нюанс.

У договорі доручення сторонами є довіритель (замовник) і повірений (виконавець). Сторонами ж договору комісії є комітент (замовник) і комісіонер (виконавець).

У чому ж відмінність між дорученням і комісією? Відповідь знайдете в таблиці нижче.

Відмінності договору доручення та договору комісії

Продали товар комітента дорожче: кому дістануться «вершки»?

За загальним правилом усе майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (ст. 1018 ЦКУ).

Треба сказати, що цей принцип справедливий як для товарів, придбаних комісіонером, так і для грошових коштів, отриманих ним від продажу товару.

Справа тут ще і в тому, що ЦКУ під майном розуміє окрему річ, сукупність речей, а також майнові права й обов’язки.

А гроші якраз і є річчю (виходячи з положень ст. 177 ЦКУ).

Це правило діє і в інших умовах.

Наприклад, право комітента на «позитивну» різницю між «договірною» вартістю товарів і тією сумою, яку вдалося виторгувати комісіонерові.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 1014 ЦКУ, якщо комісіонер здійснив правочин на умовах вигідніших, ніж ті, які були визначені комітентом, то додатково отримана вигода належить комітентові.

Чи можна встановити в договорі комісійну плату в розмірі «позитивної різниці»?

Тут нагадаємо: сторони мають право відступити від положень цивільного законодавства (у тому числі і ЦКУ) і врегулювати свої відносини, як їм подобається (ч. 3 ст. 6 ЦКУ).

Контрагенти не можуть відступати від нормативних положень, тільки коли:

1) у них прямо вказано про це

або

2) обов’язковість для сторін цих положень виходить зі змісту чи суті відносин між сторонами (ч. 3 ст. 6 ЦКУ).

Договірне правило про те, що комісіонер має право на все, що отримано понад обумовлену ціну, суті змісту самої комісії не суперечить.

Та і ч. 2 ст. 1014 ЦКУ прямо не забороняє відступати від закріпленого нею правила.

Більше того, суди при такому розкладі цілком спокійно сприймають подібні умови договору (див., наприклад, постанову ВХСУ від 03.03.2010 р. у справі № 41/401*).

* http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8216136#.

А якщо продати дешевше?

Згідно з ч. 3 ст. 1017 ЦКУ

комісіонер, який продав майно за нижчою ціною, повинен заплатити різницю комітентові

Це правило працюватиме, якщо комісіонер не доведе, що не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною вберіг від більших збитків.

У тому випадку, коли для відступу від вказівок комітента потрібен був попередній запит, комісіонер повинен також довести, що не міг заздалегідь запитати комітента або отримати в розумний строк відповіді на свій запит.

Рекомендуємо для ефективнішої реалізації цього правила в договорі уточнити всі деталі з приводу направлення запиту і відповіді (хто, як і в які строки?).

Комісіонер купив товар дорожче: як бути?

Якщо комісіонер купив товар за вищою ціною, ніж була обумовлена, комітент має право не прийняти його, заявивши про це комісіонерові в розумний строк після отримання від нього повідомлення про цю купівлю.

Комітент не відправив комісіонерові відповідь у розумний строк після отримання повідомлення про відмову?

У такому випадку товар вважається прийнятим комітентом.

Якщо комісіонер при купівлі майна заплатив різницю в ціні, комітент не має права відмовитися від прийняття виконання договору. Наприклад, комісіонер купив товар за ціною, що перевищує договірну. Але при цьому йому довелося доплатити свої гроші для того, щоб цей товар купити. У такому разі комітент не зможе відмовитися від придбаного товару.

Оскільки в ЦКУ вживаються оцінні поняття («розумний строк»), не буде зайвим установити чіткі строки, форму і спосіб повідомлення та відповіді.

Чи можна зобов’язати комісіонера викупити товар, якщо він не продасть його вчасно?

ЦКУ не забороняє вносити такі положення в договір. Проте зобов’язання комісіонера з викупу товару вже підпадатимуть під регулювання норм про купівлю-продаж (постачання, якщо сторони — госпсуб’єкти) і до положень про договір комісії не матимуть жодного відношення.

Причина в тому, що тут поміняється предмет угоди. Предметом договору комісії вважається лише послуга комісіонера з продажу/купівлі товару, а не сам товар. Що і є особливістю комісії (втім, як і інших посередницьких договорів). При викупі предметом договору стає сам товар. Значить, це вже абсолютно інші правовідносини.

Чи відповідає комісіонер за виконання третьою особою зобов’язань за «підсумковим» договором?

За загальним правилом не відповідає.

Виняток становлять випадки, коли комісіонер відповідно до ч. 3 ст. 1016 ЦКУ:

а) був необачним при виборі контрагента за «підсумковим» договором (наприклад, комісіонер знав про те, що третя особа не має відповідної ліцензії для виконання своїх зобов’язань за договором);

б) поручився за третю особу (делькредере).

Тут зауважте: на відносини, які виникають в пункті «б», положення ЦКУ про поруку, як про спосіб забезпечення зобов’язання, не поширюються.

Важливий момент —

у разі виникнення делькредере, комісіонер має право на додаткову винагороду

Вважається, що це додаткова послуга.

Чи передбачає комісія укладення договорів на виконання робіт або надання послуг?

Виходячи з визначення, закріпленого в ст. 1011 ЦКУ, комісіонер може укласти в інтересах комітента будь-який договір. Причина в тому, що в цій статті ЦКУ використовується загальне поняття «правочин».

Інше питання, що іноді подібні схеми не мають економічної доцільності.

До того ж, зазвичай, виконання робіт / надання послуг нерозривно пов’язане з виконавцем. Тобто випадки, коли, наприклад, на стороні виконавця виявляється комісіонер, не завжди допустимі.

Чи зобов’язані довіритель або повірений відшкодовувати збитки у зв’язку з односторонньою відмовою від договору доручення?

Одностороння відмова від договору довірителя, як і відмова повіреного, не породжують необхідності відшкодування збитків. Але таке правило діятиме не за будь-яких обставин.

Повірений може претендувати на відшкодування, якщо він був у статусі комерційного представника.

Пам’ятайте: якщо договір припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати йому витрати, пов’язані з виконанням доручення. Якщо повіреному належить оплата його послуг — також виплатити йому плату пропорційно виконаній роботі.

Це положення не застосовується тільки в тому випадку, коли повірений виконав доручення після того, як дізнався або міг дізнатися про припинення договору.

Довіритель же має право розраховувати на покриття збитків у випадках, коли:

а) довіритель позбавлений можливості інакше забезпечити свої інтереси (наприклад, повірений так і не передав товар, який купив на підставі доручення, і тому довіритель не зміг виконати своїх зобов’язань за іншим договором);

б) довіритель відмовився від договору, за яким повірений діяв як комерційний представник.

«Підсумковий» договір уклали: що далі?

Після того, як комісіонер уклав «підсумкову» угоду, він повинен направити комітентові звіт і передати все отримане за договором комісії.

Зверніть увагу: форма, зміст і, по суті, конкретний строк для надання звіту комісіонера нічим не передбачені, тому рекомендуємо вам детально закріпити ці моменти в договорі.

Якщо в комітента з’являються якісь зауваження з приводу звіту, то він повинен повідомити комісіонеру про це впродовж 30 днів з дня отримання документа. Зауваження не надійшли — звіт вважається прийнятим.

Що ж, ми точково пробіглися по договору комісії. Але розслаблятися ще зарано ☺.

Попереду на вас чекає багато цікавих облікових моментів.

висновки

• Одними з видів посередницьких договорів є договір комісії і договір доручення.
• Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, належить комітентові.
• За загальним правилом додаткова вигода від правочину належить комітентові.
• Комісіонер не відповідає за виконання третьою особою зобов’язань за «підсумковим» договором, якщо він не поручився за цю особу (делькредере).

Амброзяк Наталя, юрист

Джерело: Податки та бухгалтерський облік – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!