Стаття 40 КЗпП дозволяє роботодавцеві звільняти працівника, який скоїв порушення трудової дисципліни, не з’явився на роботу або з інших подібних підстав. Але звільнення має відбуватися із чітким дотриманням вимог законодавства, адже в разі незгоди з рішенням роботодавця працівник може звернутися до суду й поновитися на роботі. Тому далі акцентуймо увагу на важливих моментах процедури звільнення працівника-порушника
Підстави для звільнення
У ст. 40 КЗпП перелічено випадки, коли трудовий договір (у т.ч. строковий) із працівником-порушником може бути розірваний роботодавцем, зокрема через:
- систематичне невиконання працівником трудових обов’язків (п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП);
- прогул (у т.ч. відсутність на роботі понад 3 годин протягом робочого дня) без поважних причин (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП).
Проте насамперед слід узяти до уваги, що звільнення працівника є одним із видів стягнення за порушення трудової дисципліни (ст. 147 КЗпП). Тому звільнення як дисциплінарне стягнення роботодавець застосовує безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця із дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. При цьому дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше 6 місяців із дня вчинення проступку (ст. 148).
Крім того, у ст. 149 КЗпП указано такі умови застосування дисциплінарного стягнення (у т.ч. звільнення):
<…>
Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку: