Мінекономіки нагадує, що згідно з частиною третьою статті 2 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон №504) право на відпустки забезпечується, зокрема, гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості зі збереженням на її період місця роботи (посади); зарплати (допомоги) у випадках, передбачених Законом №504.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується від дня укладення трудового договору (частина перша статті 6 Закону №504).

Це правило зберігається і під час воєнного стану. У період дії воєнного стану надання працівникові щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік (ч. 1 ст. 12 Закону №2136).

Йдеться про те, що деяким категоріям працівників тривалість щорічної основної відпустки встановлена у більшому, ніж 24 календарні дні, розмірі. Проте на час воєнного стану скористатися такі працівники можуть лише 24 днями з розрахунку на робочий рік, решта днів відпустки, на бажання працівника та за домовленістю з роботодавцем, або надаються працівникові без оплати, або надаватимуться з оплатою вже після скасування/припинення воєнного стану. Втім, це правило не застосовуються до керівних працівників закладів освіти й установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників.

Також, як у мирний час, так і під час воєнного стану, зберігається правило грошової компенсації невикористаних днів щорічної основної відпустки (ст. 24 Закону №504, ч. 1 ст. 12 Закону №2136).

Що робити, якщо працівник вирішив звільнитися до закінчення відпустки?

Зарплата працівникам за весь час відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено законодавством, трудовим або колективним договором (ст. 21 Закону №504).

<…>

Джерело: Дебет-Кредит – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!