У пресцентрі інформаційного агентства «МІСТ-ДНІПРО» у форматі Zoom відбулась пресконференція за участі начальника відділу супроводження судових спорів за камеральними перевірками та з адміністрування місцевих податків і зборів з фізичних осіб управління правового забезпечення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Шаповал Вікторії  на тему: «Надання електронних довірчих послуг».

Оподаткування плати за землю з фізичних осіб регламентується розділом XII   ПКУ.

Відповідно до ст. 269 ПКУ платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування та платники орендної плати – землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Плата за землю сплачується до місцевих бюджетів. Також місцеві, сільські та селищні ради визначають ставку земельного податку та орендної плати, що неохідна для сплати податку (ст.ст. 274 та 288 ПКУ).

Якщо земельний податок сплачується власниками земельних ділянок, то підставою сплати орендної плати є договір оренди, який укладається фізичними особами з органами місцевого самоврядування (абз. 1 п. 288.1 ПКУ).

Відповідно до абз. 2 п. 288.1 ПКУ, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання.

Відповідно до п.286.5 ПКУ, нарахування фізичним особам сум плати за землю (орендної плати) проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ.

Якщо фізична особа отримала податкове повідомлення-рішення і не погоджується з розміром податку, як діяти?

Відповідно до абз. 7 п.  286.5 ПКУ, платники плати за землю мають право письмово або в електронній формі засобами електронного зв’язку звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), для проведення звірки даних щодо:

• розміру площ та кількості земельних ділянок;
• права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень п.п. 281.4 і 281.5 ПКУ;
• розміру ставки земельного податку;
• нарахованої суми плати за землю.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів або належним чином засвідчених копій таких документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган, до якого звернувся платник плати за землю, проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

З чим найчастіше не погоджується фізична особа при оскарженні податкового повідомлення-рішення з визначення орендної плати до суду?

Найчастіше фізичні особи вважають, що податковий орган не повинен змінювати розмір орендної плати, що встановлений у договорі оренди. Вважають, що договірні відносини – це відносини між фізичними особами та місцевими, сільськими радами, а тому податковий орган не може втручатись в договірні відносини і здійснювати нарахування поза межами умов договору оренди.

Проте, з набранням чинності ПКУ річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 ПКУ та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Диспозиція ст. 288 ПКУ чітко розрізняє розмір орендної плати (яка визначається договором) та річну суму платежу (яка, в свою чергу, не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру). Тобто, незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення розміру орендної плати, ПКУ вимагає, щоб річна сума платежу з орендної плати за земельну ділянку була не меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 р. № 1378-ІV  дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ст. 23 Закону України «Про оцінку земель»).

Як наслідок, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Позиція податкового органу з даного питання підтримана на рівні Верховного суду та викладена у  правовому висновку суду у постанові від 29.08.2019 р. у справі № 805/3967/16-а.

Які ще правові суперечності виникають в судах при супроводженні справ про оскарження фізичними особами податкових повідомлень- рішень з орендної плати?

Фізичні особи оскаржують податкові повідомлення-рішення з тих підстав, що термін  договору оренди закінчився, а договірні відносини не були продовжені новим договором.

В даному випадку, податківцями та судами аналізуються положення Договору оренди про те, чи повинна фізична особа повернути земельну ділянку Актом приймання-передачі повернення орендодавцеві земельної  ділянки, якщо договір оренди закінчився і чи продовжує фізична особа користуватись земельною ділянку, яку отримала у орендодавця, навіть якщо Договір оренди закінчився.

Якщо фізична особа продовжує користуватись земельною ділянку і не повернула таку земельну ділянку актом приймання –передачі орендодавцеві, то суди вважають, що у податкового органу наявні правові підстави для визначення фізичній особі грошового зобов’язання з орендної плати. Вказана позиція викладена у судовій справі № 160/26147/24.

Джерело: “Я – Бухгалтер”