Нагадаємо, що в бухгалтерському обліку витрати на поліпшення об’єкта, узятого в оренду, що призводять до збільшення майбутніх економічних вигід, орендар обліковує як капітальні інвестиції у створення об’єкта інших необоротних матеріальних активів: Дт 153 — Кт 631, 685; Дт 117 — Кт 153 (п. 8 НП(С)БО 14 «Оренда»). Такий створений із витрат на поліпшення об’єкт (так званий об’єкт «Поліпшення оренди») орендар амортизує прямолінійним або виробничим методом (п. 27 НП(С)БО 7 «Основні засоби») протягом строку корисного використання. Зазвичай цей строк прив’язують до строку оренди (чи іншого строку, наприклад, з урахуванням продовження, якщо оренду мають намір продовжити), що залишився.
У податковоприбутковому обліку орендар (високодохідник або малодохідник-доброволець) за поліпшеннями вартістю понад 20000 грн (тобто що вписується в податкове визначення основних засобів (ОЗ) із п.п. 14.1.138 ПКУ) формує окремий податковий об’єкт групи 9 «Інші основні засоби» з мінімальним строком амортизації 12 років (БЗ 102.05). І в загальному порядку відображає за ним амортизаційні різниці (пп. 138.1, 138.2 ПКУ; рядки 1.1.1, 1.2.1 додатка РІ). І тільки якщо поліпшення не перевищили 20-тисячну межу, у податковому обліку їх не відносять до ОЗ і податкові амортизаційні різниці не визначають (усе за бухобліком). Детальніше про поліпшення при оренді див. «Податки & бухоблік», 2018, № 74, с. 6 і 2019, № 84, с. 2.
<…>
Джерело: Податки та бухгалтерський облік – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб отримати доступ до повного тексту статті заповніть, будь ласка, заявку для оформлення передплати: