Законодавство визначає певні умови надання щорічної відпустки для працівника, якого нещодавно прийняли на роботу. З’ясуємо, що саме передбачено такими умовами та наскільки вони є обов’язковими для роботодавця.

Як зазначено в ч. 1 ст. 6 Закону № 504, щорічну основну відпустку надають працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічують із дня укладення трудового договору.

Зазвичай після працевлаштування на нове місце роботи отримати відпустку такої тривалості працівник може в перший рік роботи лише після того, як відпрацює пів року. Адже відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону № 504:

Чи має роботодавець обов’язково дотримуватись цієї умови? Ні, адже мова йде про його право скористатися можливістю надавати відпустку повної тривалості новоприйнятому працівнику лише після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві. Тобто роботодавець може піти назустріч працівникові й надати йому відпустку потрібної тривалості, якщо для цього є поважні причини.

З іншого боку, якщо роботодавець не бажає або не має можливості надати працівникові відпустку повної тривалості “авансом”, то діє загальне правило надання відпустки в таких ситуаціях, передбачене ч. 6 ст. 10 Закону № 504:

Як визначити тривалість відпустки для новоприйнятого працівника

Для обчислення кількості днів щорічної основної відпустки, які належать працівнику за відповідний робочий рік з урахуванням фактично відпрацьованого часу, можна керуватися формулами, наведеними в листах Мінпраці від 24.06.2011 р. № 208/13/116-11 та Мінсоцполітики від 27.03.2013 р. № 321/13/84-13, зокрема: