На практиці виробничі підприємства використовують не лише різноманітні методи обліку витрат, а й різні способи калькулювання собівартості продукції, тобто розподілу витрат на виробництво між окремими видами продукції. Застосування того чи іншого методу або способу залежить від галузевих особливостей, технології, умов й організації виробництва.
Сьогодні ми розглянемо можливі способи калькулювання, тобто прийоми обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг). Адже підприємство може обирати для себе прийнятний спосіб калькулювання, беручи до уваги конкретні умови своєї виробничої діяльності
Можливі способи калькулювання
Усе різноманіття способів калькулювання описано в Методрекомендаціях № 373 (на жаль, у вільному доступі документ відсутній).
Залежно від характеру й виду виробництв Методрекомендації № 373 розрізняють такі способи калькулювання собівартості одиниці продукції (п. 604):
- розрахунок за прямими ознаками;
- додавання витрат;
- иключення витрат на супутню продукцію;
- коефіцієнтний спосіб;
- пропорційний (індексний) спосіб;
- нормативний спосіб;
- комбінований спосіб.
Стисло охарактеризуємо зміст кожного з наведених вище способів калькулювання.
Спосіб розрахунку за прямими ознаками
Цей спосіб найпростіший. Його застосовують, коли об’єкт калькулювання збігається з об’єктом обліку виробничих витрат, а також якщо об’єктом обліку витрат є група виробів (за умови, якщо підприємство веде облік витрат окремо за кожним видом виробів).
У межах методу такого способу собівартість певного виду готової продукції визначають на основі прямого обліку витрат на її виготовлення. Потім суму загальної величини витрат на виготовлення продукції відповідного виду (за статтями калькуляції) ділять на кількість виготовлених одиниць такої продукції. У підсумку отримують калькуляцію собівартості одиниці продукції.
<…>
Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
