З 2016 року до наведеного в п. 188.1 ПКУ визначення бази оподаткування ПДВ було внесено зміну, відповідно до якої базу оподаткування щодо власно виготовленої продукції було пов’язано зі звичайними цінами. Тобто платник податків може продавати продукцію власного виробництва за ціною, нижчою за виробничу собівартість, але якщо ціна відповідає звичайній ціні, визначеній у договорі купівлі-продажу між виробником і покупцем (пп. 14.1.71 ПКУ). Податковий кодекс не передбачає проведення коригування фінансового результату, що підлягає оподаткуванню податком на прибуток, за операціями між резидентами України, у яких ціна продажу виробленої продукції є меншою за її собівартість (за винятком продукції, ціноутворення якої регулює держава та на яку встановлено мінімальні ціни). Отже, такі операції підлягають відображенню в податковому обліку за загальними правилами відповідно до ПКУ. Ціна, зазначена в договорі, вважається такою, що відповідає рівню ринкової ціни, якщо інше не було доведено.

Майже в усіх перевірках, проведених останнім часом, податковий орган звертає пильну увагу на наявність ділової мети (економічної вигоди) від проведення господарських операцій. Причому це стосується як контрольованих та обґрунтовуваних операцій платників податків із нерезидентами на предмет відповідності “принципу витягнутої руки”, контроль за якими здійснюють на підставі ст. 39 та пп. 140.5.4, 140.5.5¹ ПКУ, так і операцій між резидентами України.

У цьому контексті надзвичайно корисною є практика Верховного Суду, на яку ми хочемо звернути вашу увагу. І корисна вона передусім тим, що одночасно з посиланням на вже сформовану усталену практику Верховного Суду, відповідно до якої було сформовано підхід, за яким мета отримання доходу як кваліфікувальна ознака господарської діяльності кореспондує з вимoгою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час провадження господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, що є формою ведення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі ту чи ту операцію можна вважати вчиненою в межах господарської діяльності платника та лише за таких умов платник податку має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Проте ще 2019 року в постанові від 10.12.2019 р. у справі № П/ВП/1512/14 ВСУ дійшов висновку, що не обов’язково кожна господарська операція в контексті всієї господарської діяльності підприємства має бути прибутковою. Збитковість може бути зумовлена об’єктивними причинами. Тому кожен випадок потрібно розглядати окремо. ВСУ звернув увагу на те, що, крім витрат, зроблених підприємством у процесі виробництва продукції, є багато чинників, які істотно впливають на ціноутворення та які обов’язково потрібно брати до уваги. А саме:

– ринковий рівень попиту на продукцію;

– кон’юнктура (загальна економічна ситуація) ринку;

– платоспроможність покупця продукції;

– обсяги продукції, що виробляється;

– наявність складських запасів продукції;

– інші умови, що об’єктивно впливають на формування ціни.

Нещодавно Верховний Суд виніс постанову від 26.03.2024 р. у справі № 200/773/20-а (адміністративне провадження № К/990/36578/22). Детально дослідивши обставини справи та врахувавши рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що контролюючий орган:

<…>

Джерело: LIGA360: NEW – не забудьте оформити передплату!

Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку: