На жаль, лихо війни досі не відступило, а пам’ять перших і наступних її днів, мабуть, ніколи не зітреться. І більшість добре пам’ятає скрутні хвилини евакуації насамперед рідних та близьких, коли взагалі було не до трудових нюансів, а питання з роботодавцем вирішувалися тільки телефонним зв’язком. Як правило, момент тимчасової відсутності на робочому місці вирішували шляхом оформлення відпустки.
Сьогодні поговоримо про два випадки: коли відпустку надавали на прохання працівника або ж за ініціативи роботодавця та які наслідки мали такі ситуації.
З 24 лютого й на достатньо тривалий час більшість робочих місць спорожніло через потребу в негайній евакуації, непрацюючий транспорт, повітряні тривоги. Чимало роботодавців пішли назустріч працівникам і дозволили оформити відпустку без збереження заробітної плати. Але ж усі пам’ятають, що це питання загалом вирішували усно з відстроченням у наданні необхідної заяви. Як приклад нам може слугувати текст постанови Дніпровського апеляційного суду від 20.12.2022 р. № 212/2478/22, у якій окреслено саме такий випадок. Заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати працівник дійсно надав, але із запізненням. Такий вчинок роботодавець розцінив як прогул без поважної причини, що й стало приводом для звільнення.
Тут одразу нагадаємо, що під час розгляду позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більш ніж три години безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку
<…>
Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
