Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, відповідно до ст. 2 КЗпП.
Поняття “фізична особа – підприємець” в сукупності теж охоплюється поняттям “фізична особа”, оскільки громадянин, який бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур лише набуває нової ознаки – “підприємець”, не втрачаючи при цьому статусу фізособи.
Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілки (профспілковим представником) на основі типових правил (ст. 142 КЗпП).
Таким чином, відсутність у роботодавця правил внутрішнього трудового розпорядку є порушеннями законодавства про працю.
Роботодавці, винні у порушенні законодавства про працю, несуть зокрема фінансову (ст. 265 КЗпП) та адмінвідповідальність (ст. 41 КУпАП).
Крім цього, оскільки ФОП у розумінні норм КЗпП виступає роботодавцем, то він має розробляти правила внутрішнього трудового розпорядку.
При цьому трудовим колективом у даному випадку є особи, які уклали з підприємцем трудовий договір.
Див. лист Мінсоцполітики від 28.12.2017 № 568/0/22-17/134.
Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!