Попри чітку норму ПКУ щодо того, хто є платником екоподатку за відходи (і це не бізнес, у якому відходи утворюються, а ті, для кого зберігання відходів є бізнесом), у податківців час від часу виникають цікаві фіскальні ідеї. Ось одна з них.

Зміст запиту

У своєму зверненні платник податків повідомив, що у процесі діяльності товариства утворюються, зокрема, побутові відходи, лампи люмінесцентні, відпрацьовані шини, мастила, акумулятор, будівельні відходи тощо (далі — відходи). Ці відходи обліковують у порядку, визначеному чинним законодавством. Товариство є лише утворювачем відходів і дозволу на їх видалення, розміщення, утилізацію чи захоронення не має.

Отже, у товариства виникло два запитання до ДПС:

1. Чи є воно платником екологічного податку в разі зберігання відходів у спеціально відведених для цього місцях, що утворилися у процесі госпдіяльності до моменту укладення договору на послуги з управління відходами зі спеціалізованим підприємством та їх передачі такому підприємству, з урахуванням наявності таких укладених договорів у попередніх звітних періодах?

2. Чи буде товариство платником екологічного податку в разі зберігання відходів у спеціально відведених для цього місцях, що утворилися у процесі госпдіяльності, якщо відходи зберігатимуться протягом більше ніж одного року з моменту їх утворення до передачі їх спеціалізованим суб’єктам господарювання у сфері управління відходами, які мають відповідний дозвіл на розміщення відходів?

Тобто підприємство цікавив сам період від утворення відходів до їх передачі тим, хто надає платні послуги зі зберігання та утилізації відходів. І чи впливає на обов’язок сплати екоподатку тривалість такого «перехідного» періоду.

Як не дивно, податківці відповіли, що період зберігання дуже впливає. Особливо якщо зберігають відходи у спеціально відведених для цього місцях. І ні, не йдеться про зареєстровані державою спеціальні території — це місця, визначені самим підприємством. Але ж на кожному порядному підприємстві вони є!

Що каже закон

Відповідно до пп. 240.1.3 ПКУ платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання).

<…>

Джерело: Дебет-Кредит – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!

Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку: