Загальними зборами учасників товариства було прийнято рішення про ліквідацію товариства. Після завершення розрахунків із кредиторами товариством було прийнято рішення про розрахунки з учасниками та затвердження ліквідаційного балансу. Зокрема після задоволення вимог кредиторів (у т.ч. за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування й іншими коштами, що належить сплатити до державного чи місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування) (ч. 12 ст. 111 Цивільного кодексу України, далі — ЦКУ) загальними зборами учасників вирішено передати фізособі — учаснику товариства об’єкт нерухомості.

Із цих підстав податковим органом зроблено висновок про те, що фізособою (учасником товариства) отримано дохід у вигляді додаткового блага в розмірі вартості переданого майна, який згідно з пп. 164.2.17 ПКУ включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Тож із указаного доходу товариством як податковим агентом мав бути утриманий та сплачений до бюджету ПДФО.

Не погоджуючись із думкою контролерів, товариство звернулося до суду. Так, в ухвалі ВАСУ від 04.10.2016 р. № К/800/15550/16 у справі № 808/8442/15 судді вважають доводи податківців безпідставними, оскільки в спірному випадку йдеться про інвестиційний прибуток, стосовно якого визначений особливий порядок оподаткування.

Відповідно до пп. 170.2.7 ПКУ, корпоративні права, виражені в інших, аніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, вважаються «інвестиційним активом», особливості оподаткування операцій із яким для фізосіб — платників ПДФО, прописані в п.170.2 ПКУ.

Керуючись пп. 170.2.2 ПКУ, до продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку із числа засновників (учасників) цього емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з унесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи — резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Таким чином, оплата частки в статутному капіталі господарського товариства, є витратами на придбання інвестиційного активу (корпоративних прав), а передання майна учаснику цього товариства при ліквідації — доходами від продажу такого інвестиційного активу.

Зважаючи на пп. 170.2.6 ПКУ, до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінрезультату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року. При цьому облік загального фінрезультату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Із метою оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік (п. 170.2 ПКУ).

З огляду на зазначені норми, судді дійшли такого висновку: законом визначено, що позитивний фінрезультат від операцій з інвестиційними активами не належить до доходів, які підлягають оподаткуванню при їх виплаті, оскільки визначити об’єкт оподаткування можна лише за наслідками календарного року, просумувавши фінансові результати від усіх операцій за всіма видами інвестиційних активів, які здійснювалися протягом року платником податків.

Джерело: Інтерактивна бухгалтерія