Працівник хоче взяти відпустку без збереження зарплати на час воєнного стану. За якою статтею краще оформити цей вид відпустки: ч. 3 ст. 12 Закону №2136 чи ч. 4 ст. 12 Закону №2136? У чому відмінність цих відпусток та як показувати ці дні в табелі обліку робочого часу?
Відпустка за ч. 3 ст. 12 Закону №2136
Частиною 3 ст. 12 Закону №21361 передбачено, що протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки2.
1 Закон України від 15.03.2022 р. №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
2 Закон України від 15.11.1996 р. №504/96-ВР «Про відпустки».
Тож працівник може скористатися цією нормою та написати заяву на відпустку без збереження зарплати на час воєнного стану, а роботодавець — видати відповідний наказ.
Тобто роботодавець має право, незалежно від місця розташування підприємства та місця перебування працівника (на території бойових дій чи поза нею), надавати працівникові відпустку без збереження заробітної плати на час воєнного стану (за його заявою та виключно за його бажанням) без обмеження строку.
Звертаємо увагу: ця відпустка надається за умови, що роботодавець не заперечує проти відпустки працівника. Якщо ж роботодавець проти, він має право не надати такої відпустки.
Згідно зі ст. 9 Закону про відпустки до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, зараховується, зокрема, час, який працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 Закону про відпустки.
Тож якщо працівник перебуває у відпустці без збереження зарплати на час дії воєнного стану, цей період включається до стажу, що дає право на щорічну відпустку.
Нагадаємо, що воєнний стан
<…>
Джерело: Дебет-Кредит – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!