Платник єдиного податку здійснив постачання товарів, але покупець не оплатив товари в строк, передбачений договором. У результаті платник єдиного податку, щоб отримати хоча б якусь компенсацію вартості товару, прийняв рішення перевідступити право вимоги новому кредиторові за плату. Чи має право платник єдиного податку укладати подібні правочини?

Варто зазначити, що згідно з пп.14.1.255 ст.14 ПКУ відступлення права вимоги — операція з перевідступлення кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Не можна залишити поза увагою той факт, що відповідно до п.291.6 ст.291 ПКУ платники єдиного податку першої — третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Це питання вже тривалий час є предметом розгляду з боку фіскальних органів. Та основна проблема полягає в тому, що самі контролери ніяк не можуть дійти одностайного висновку. Приміром, ДФС у листі від 27.11 2015 р. № 25434/6/99-99-15-03-01-15⁽²⁾ зазначає, що укладення договору перевідступлення права вимоги боргу юридичними особами — платниками єдиного податку третьої групи є механізмом розрахунку за правочином купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) не в грошовій формі, а отже, не дає права суб’єкту господарювання застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Аналогічний висновок зроблено і в роз’ясненні ДФС, розміщеному в Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (ЗІР), категорія 107.04 (відповідь на запитання щодо того, чи має право ФОП — платник єдиного податку укладати договори перевідступлення прав вимоги за зобов’язаннями (переведення боргу)?)⁽³⁾.

Водночас на практиці зустрічаються й позитивні консультації. Так, ГУ ДФС у м.Києві в листі від 04.05.2016 р. № 10296/10/26-15-12-04-18⁽⁴⁾ зазначає, що законодавством не передбачено обмежень щодо відступлення права вимоги платниками єдиного податку, але розрахунки з кредиторами такими платниками можуть здійснюватися лише в грошовій формі. Власне, представники фіскального органу в цьому випадку продублювали положення, які знайшли своє відображення ще раніше в листі Міндоходів України від 27.02.2014 р. № 4167/5/99-99-17-02-02-10⁽⁵⁾.

Так, протягом останніх кількох років позиція податківців неодноразово змінювалася, хоча самі правові норми не зазнавали суттєвих змін. На захист контролерів необхідно зазначити, що всі перелічені вище листи є відповідями на запитання, які було викладено в запитах тих чи інших суб’єктів господарювання. Відповідно, якщо ці запитання не було належним чином деталізовано, то й відповіді на них не могли бути чіткими.

Дотримуючись позиції правомірності укладення платниками єдиного податку договорів відступлення права вимоги, слід брати до уваги висновки, зроблені представниками суддівського корпусу. Зокрема, Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 11.12.2013 р. № 1713/12/13-13⁽⁶⁾ зазначив, що системне тлумачення норм ПКУ не дозволяє вважати відступлення права вимоги для цілей обліку з податку на прибуток окремою господарською операцією, відмінною від продажу товарів. Така операція є різновидом операції з продажу товарів. Причому продавцем відповідних товарів є особа, яка здійснює відступлення права вимоги за компенсацією.

Отже, якщо платник єдиного податку перевідступає право вимоги за плату, то з позиції бухгалтерського обліку ця операція буде купівлею-продажем товару, а саме права вимоги. У результаті буде дотримано положення п.291.6 ст.291 ПКУ в частині здійснення розрахунків за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) винятково в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій). Проте бажано отримати від органу фіскальної служби індивідуальну податкову консультацію, аби остаточно переконатися в правильності обраного варіанту поведінки.

Дмитро РОЖЕНКО, юрист, к.ю.н.

⁽¹⁾Розглядувану господарську операцію може здійснювати як платник єдиного податку — фізична особа — підприємець, так і платник єдиного податку — юридична особа (прим. авт.).

⁽²⁾Опубліковано: Операції з основними засобами: бухгалтерський та податковий облік: Збірник систематизованого законодавства. — 2017. — Вип.3. — С.78 (прим. ред.).

⁽³⁾Див.: www.zir.sfs.gov.ua/main/bz/view/?src=ques (прим. авт.).

⁽⁴⁾Опубліковано: Проблемні заборгованості: облік, врегулювання, списання: Збірник систематизованого законодавства. — 2016. — Вип.11. — С.177 (прим. ред.).

⁽⁵⁾Опубліковано: Бухгалтерія. — 2014. — № 24. — C.72—73 (спецвипуск «Таємниці податкового двору — 2») (прим. ред.).

⁽⁶⁾Зі змістом листа можна ознайомитися на офіційному веб-сайті Вищого адміністративного суду України (прим. авт.).

Джерело: Бухгалтерія