При цьому будь-які сировинні відходи поділяють на:

— нормативні — плановані підприємством відходи, без яких не обійтися при виготовленні продукції. Кількість їх утворення передбачається технологією виробництва;

— наднормативні — відходи, які перевищують установлені норми і виникають у зв’язку з порушенням технології виробництва, вимог нормативно-технічної документації на виробниче обладнання, недостатньою кваліфікацією робітників тощо.

До того ж усі відходи виробництва поділяють на зворотні та незворотні.

Незворотними вважають відходи, які неможливо або недоцільно використовувати при існуючому стані техніки, технології й організації виробництва, і технологічні втрати: розпилення, вигар, усихання, випаровування тощо). Ці відходи не визнають активами підприємства. В обліку незворотні відходи відображають тільки в кількісному вираженні. Витрати на утилізацію цих відходів включають до складу інших операційних витрат (Дт 949).

До зворотних відходів належать сировина, матеріали, напівфабрикати та інші матеріальні цінності, що одночасно відповідають таким ознакам:

1) вони утворилися в процесі виробництва продукції (робіт, послуг);

2) вони повністю або частково втратили споживчі властивості початкового матеріалу (хімічні та фізичні);

3) їх подальше використання можливе тільки з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або взагалі неможливе за прямим призначенням.

Прикладами зворотних відходів виробництва можуть бути стружка, обрубки металу, обрізки тканини тощо.

Не вважають зворотними відходами:

— залишки матеріальних цінностей, які згідно з установленою технологією передають до інших цехів, підрозділів як повноцінний матеріал для виробництва інших видів продукції (робіт, послуг);

— супутню продукцію, що отримується в комплексному виробництві.

На вартість зворотних відходів зменшують прямі матеріальні витрати (п. 12 П(С)БО 16). Оцінюють зворотні відходи залежно від напряму їх подальшого використання. Так, зворотні відходи, які:

— планується реалізувати на сторону, оцінюють за справедливою вартістю — чистою вартістю реалізації;

— використовуватимуться на самому підприємстві, оцінюють за ціною можливого використання, тобто за зниженою ціною початкового матеріалу.

Здані на склад зворотні відходи включають до складу виробничих запасів і відображають за дебетом субрахунку 209 «Інші матеріали» в кореспонденції з кредитом відповідного субрахунку рахунка 23 «Виробництво».

<…>

Джерело: Податки та бухгалтерський облік – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!

Щоб отримати доступ до повного тексту статті заповніть, будь ласка, заявку для оформлення передплати: