Податкове законодавство ґрунтується на презумпції правомірності рішень платника. Проте на практиці податківці часто схильні тлумачити законодавчі норми на свою користь. У таких випадках практична реалізація вищезгаданого принципу можлива тільки на рівні судових спорів. Давайте поглянемо на свіжу судову практику і з’ясуємо, яких висновків суди тепер доходять у питаннях виправлення ПДВ помилок!
Обмеження на подання УР. Нагадаємо: УР подавати можна не завжди. Згідно з п. 50.2 ПКУ платник не має права подавати УР під час проведення документальних планових та позапланових перевірок. Ця заборона стосується УР до раніше поданих платником декларацій за будь-який звітний (податковий) період, що перевіряється, з відповідного податку та збору.
На практиці податківці схильні трактувати цю заборону дуже широко. Як свідчить проаналізована судова практика, часто п. 50.2 ПКУ стає формальною підставою не приймати подані платником УР у найрізноманітніших ситуаціях. Так про що ж насправді говорить зазначена норма?
Верховний Суд наголошує: п. 50.2 ПКУ обмежує право платника на подання УР лише під час проведення документальних (п.п. 75.1.2 ПКУ) планових та позапланових перевірок і лише до декларацій з того податку, який перевіряється. Тобто якщо потрібно подати УР до декларації з ПДВ, це можна зробити навіть під час документальної перевірки, якщо об’єктом перевірки НЕ є ПДВ.
Крім того, обмеження, встановлене п. 50.2 ПКУ, не стосується камеральних перевірок (п.п. 75.1.1 ПКУ).
Також п. 50.2 ПКУ не поширюється на випадки, коли УР до декларації з податку і за період, охоплений перевіркою, поданий уже після перевірки. Зокрема, у постанові ВС від 21.08.2019 р. у справі № 805/4187/16-асудовий спір стосувався саме такої ситуації.
<…>
Джерело: Бухгалтер 911 – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб отримати доступ до повного тексту статті заповніть, будь ласка, заявку для оформлення передплати: