У період дії воєнного стану можна встановлювати випробний термін для всіх працівників, у тому числі внутрішньо переміщених та інших осіб, яких раніше це не стосувалося. Проте після війни повернуться довоєнні правила. Порівняймо ці два варіанти.

Випробування під час прийняття на роботу — це період, що встановлюється для перевірки відповідності працівника займаній посаді і виконуваній роботі. Протягом цього строку для новоприйнятого працівника за взаємною згодою (!) встановлюється додаткова, спрощена, підстава для звільнення, в разі якщо роботодавець з’ясує, що працівник роботі не відповідає.

Як це було до війни (і буде після)

Під час укладення трудового договору може бути обумовлено угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається (стаття 26 КЗпП). Умова про випробування має бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. У період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Строк випробування, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням із відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, — шести місяців.

Строк випробування для робітників не може перевищувати одного місяця.

Проте до цього строку не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини (стаття 27 КЗпП).

Отже, якщо під час випробування працівник, наприклад, захворів чи був відсутній на роботі з інших (поважних чи ні) причин, цей період тимчасової відсутності до проходження випробування не зараховується!

Підприємство не зобов’язане, а лише має право встановити випробування при прийнятті на роботу.  Тому, навіть якщо працівників приймають на однакові посади, для одних може встановлюватися випробування, а для інших — ні. Якщо роботодавець згоден прийняти працівника без випробування, — це його право.

Кого і коли приймають без випробування

Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу:

— осіб, які не досягли вісімнадцяти років;

— молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів;

— молодих спеціалістів після закінчення вищих закладів освіти;

— осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби; осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;

— осіб, обраних на посаду; переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;

— осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи; вагітних жінок;

— одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

— осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців;

— осіб на тимчасові та сезонні роботи;

— внутрішньо переміщених осіб.

Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу до іншої місцевості та при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.

Абзац третій статті 26 КЗпП

<…>

Джерело: Дебет-Кредит – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!

Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку: