Як правильно встановити строк корисного використання таких основних засобів із метою нарахування бухгалтерської амортизації (об’єкти амортизуємо за прямолінійним методом)?

Аби надати відповідь на поставлене питання, достатньо уважно переглянути визначення строку корисного використання (експлуатації), наведене в п. 4 П(С)БО 7 «Основні засоби».

Зокрема, строк корисного використання (експлуатації) — очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи використовуватимуться підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Строк корисного використання — головне очікування

Як бачимо, в основі цього поняття покладено суто очікування щодо періоду часу, протягом якого конкретний об’єкт основних засобів (далі — ОЗ) використовуватиме підприємство. І він жодним чином не «прив’язаний» до строку можливої служби такого об’єкта ОЗ, визначеного, наприклад, у технічній або гарантійній документації виробника. Це, до речі, свідчить, що строк корисного використання ОЗ можна вважати обліковою оцінкою в контексті П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах».

Наші міркування загалом підтверджує і п. 24 П(С)БО 7. У ньому прописано настанови враховувати під час визначення строку корисного використання (експлуатації):

• очікуване використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності чи продуктивності;
• фізичний та моральний знос, який передбачається;
• правові чи інші обмеження щодо строків використання об’єкта й інші фактори.

Ба більше, підприємству необхідно переглядати строк корисного використання (експлуатації) об’єкта ОЗ у разі зміни очікуваних економічних вигід від його використання. При цьому амортизацію об’єкта ОЗ нараховують, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни такого строку (п. 25 П(С)БО 7). Детальніше про це читайте у статті «Зміна строку корисного використання основних засобів: порядок і наслідки».