Коли б’ють слабшого, має ж бути хоч хтось, хто міг би захистити скривдженого від сильнішого нахаби, чи не так? Запитання, звісно, риторичне, а відповідь на нього, гадаємо, очевидна. Ставити її під сумнів навряд чи варто. Це з одного боку. А з іншого, одразу ж спадає на думку поетове песимістичне: «А більший меншого тусає та ще й б’є — затим що сила є»*.

* Л. Глібов. «Вовк і Ягня».

Суть спору.Підприємство-позивач орендувало кілька земельних ділянок комунальної власності, за якими справно звітувало до податкової і сплачувало орендну плату з цілковитою впевненістю, що все робить за ПКУ.

Одразу після уведення в дію з 01.01.2016 р. нової нормативної грошової оцінки (НГО) земель м. Дніпро підприємство отримало витяги з технічної документації про НГО орендованих земельних ділянок і на їх підставі розрахувало та задекларувало орендну плату. Більш свіжих витягів воно не отримувало, оскільки НГО цих ділянок не змінювалась.

Вважаючи витяги 2016 року чинними і базуючись на величині НГО з них, підприємство продовжувало подавати земельні декларації.

Аж раптом на початку 2020 року фіскали провели документальну невиїзну перевірку позивача і донарахували йому податкові зобов’язання з орендної плати за землю за 2017-2019 роки, які разом зі штрафами склали астрономічну суму понад 75 млн грн!