У діяльності будь-якого підприємства можливі ситуації, коли під час укладання договору виникають сумніви щодо належного виконання боржником зобов’язань за договором.
Наприклад, договір укладено на чималу суму та ще й із відстроченням платежу, а підприємство-кредитор не знає, чи одержить воно гроші вчасно та чи в повному обсязі. За таких обставин кредитор може попросити в боржника у забезпечення якесь ліквідне майно, яке б забезпечувало взяті боржником зобов’язання, наприклад, торговельне устаткування, транспортні засоби або навіть нерухомість.
Якщо боржник не перерахує гроші у визначений строк, кредитор матиме право, скажімо, продати майно, отримане у забезпечення, покривши вирученою сумою борг, що виник. Мовою закону описані обставини з майном називаються заставою, про яку далі ми й розповімо

Загальні положення

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють відносини застави, є ЦКУ (ст.ст. 572–593), а також спеціальні закони — Закон про заставу, Закон про іпотеку, Закон № 1255 і Закон № 1952.

Передусім застава — це один із видів забезпечення виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 572 ЦКУ в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна.

Отже, суть застави полягає в наданні кредитору можливості отримати за рахунок майна боржника те, що йому належить, якщо боржник не виконає взятих на себе зобов’язань. При цьому кредитор матиме переважне право на отримання задоволення за рахунок заставленого майна перед іншими кредиторами цього боржника (якщо інше не встановлено законом).

<…>

Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!

Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку: