1 січня 2017 року за винятком окремих норм, про які ми нагадаємо окремо, у цілому набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII (далі – Закон № 1797), який істотно перекроїв ПКУ. Змін настільки багато, що ми вимушені аналізувати їх по частинах. Сьогодні зупинимося на нововведеннях, які стосуються порядку нарахування та сплати ПДФО.

Ставки податку

Як і минулоріч основна ставка податку залишається на рівні 18% (п. 167.1 ПКУ). За нею ж оподатковуються всі пасивні доходи за винятком доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами — платниками податку на прибуток. Для останніх, крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування, встановлено ставку 5% (пп. 167.5.2 ПКУ).

До речі, слід окремо зауважити, що в новій редакції ПКУ суттєво деталізовано перелік пасивних доходів. Тож, відповідно до пп. 14.1.268 ПКУ пасивними вважаються доходи у вигляді:

• процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, на вклад (депозит) у кредитних спілках, інших процентів (у т.ч. дисконтних доходів);
• процентного або дисконтного доходу за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;
• плати (відсотків), що розподіляється відповідно до пайових членських внесків членів кредитної спілки;
• доходу, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи відповідно до закону, включаючи дохід, що виплачується (нараховується) емітентом у результаті викупу (погашення) цінних паперів інституту спільного інвестування, який визначається як різниця між сумою, отриманою від викупу, та сумою коштів або вартістю майна, сплаченою платником податку продавцю (у тому числі емітенту) у зв’язку з придбанням таких цінних паперів, як компенсація їх вартості;
• доходу за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами) відповідно до закону;
• відсотків (дисконту), отриманих власником облігації від їх емітента відповідно до закону;
• доходу за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю та доходу, отриманого платником податку в результаті викупу (погашення) управителем сертифікатів фонду операцій з нерухомістю в порядку, визначеному проспектом емісії сертифікатів;
• інвестиційного прибутку, включаючи прибуток від операцій з державними цінними паперами та з борговими зобов’язаннями НБУ з урахуванням курсової різниці;
• роялті;
• дивідендів;
• страхових виплат і відшкодувань.

Як бачимо, наразі з усього переліку пасивних доходів тільки дивіденди за певних умов оподатковуються за спеціальною ставкою 5%, з решти утримують 18%.

Однак, як передбачено п. 1 р. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1797 з дня набрання чинності законом, який визначає правові основи організації та діяльності центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов’язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об’єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та інших осіб, з якими цей орган взаємодіє, пункт 167.5 буде доповнено новим пп. 167.5.4. Він передбачає застосування половинної ставки — 9% для дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, корпоративних правах, що не потрапили під дію пп. 167.5.2 ПКУ, тобто нарахованих нерезидентами, інститутами спільного інвестування та суб’єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток.

Також відзначимо: як випливає з пп. 170.11.1 ПКУ серед іноземних доходів тільки нерезидентські дивіденди оподатковуватимуться зниженою 9-ти відсотковою ставкою й іто після того як запрацює пп. 167.5.4. ну а поки що такі доходи оподатковуються за загальною ставкою 18%.

Строки сплати податку

Для зручності наведемо таблицю зі строками сплати ПДФО у різних випадках до та після набрання чинності Законом № 1797.

Таблиця 1

Як бачимо, законодавець подовжив строк сплати податку до 3-х банківських днів у випадку коли дохід нараховано у негрошовій формі або виплачено готівкою.

Податкова соціальна пільга

Тут на щастя жодних істотних змін через прийняття Закону № 1797 не сталося, але оскільки ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 р. № 1801-VIII станом на 1 січня 2017 р. встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 1600 грн все ж нагадаємо, що протягом 2017 р. діятиме звичайна податкова соцпільга на рівні 800 грн, а граничний дохід, що дає право на її застосування становитиме 2240 грн.

Також нагадаємо: пільга на дітей (пп. 169.1.2 ПКУ, пп.пп. «а» і «б» пп. 169.1.3 ПКУ) застосовується в розмірі кратному кількості дітей. Те саме стосується граничного доходу одного з батьків, який дає право на її застосування — він також визначається як добуток 2240 грн та відповідної кількості дітей (пп. 169.4.1 ПКУ).

Податкова знижка

В оновленій редакції викладно пп. 166.3.3 ПКУ. Завдяки цьому з 2017 р. змінилися правила надання податкової знижки при оплаті навчання.

По-перше, відтепер до податкової знижки включать суму коштів, сплачених платником податку на користь ВІТЧИЗНЯНИХ вищих та професійно-технічних навчальних закладів. В попередній редакції пп. 166.3.3 про резидентський статус навчального закладу не згадувалося (ішлося просто про заклади освіти). Утім, умова про те, що навчання має проводитися у вітчизняному закладі в принципі й раніше випливала з визначення податкової знижки, наведеного у пп. 14.1.170 ПКУ. У ньому чітко зазначено, що товари (роботи, послуги) повинні бути придбані в резидента. Тож по суті витрати на навчання в іноземних закладах освіти не можна було включити до податкової знижки й до 01.01.2017 р.

По-друге, факт одержання заробітної плати членом сім’ї першого ступеня споріднення, за кого оплачують навчання, тепер не є перепоною для отримання права на знижку. Такий член сім’ї паралельно з навчанням може вільно працювати, отримуючи зарплату, при цьому родич–«спонсор» права на знижку не втрачатиме.

По-третє, скасовано вартісне обмеження для суми коштів, сплачених за навчання. Нагадаємо: до 1 січня 2017 р. до податкової знижки за кожен місяць навчання можна було включати лише суму, встановлену за правилами пп. 169.4.1 ПКУ, тобто в розмірі, що не перевищувала прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи станом на 1 січня звітного року, помноженого на 1,4 й округленого до найближчих 10 грн (у 2016 році — 1930 грн). Тепер сума податкової знижки не залежить від вартості навчання.

І ще один важливий нюанс. Переконані, що цьогоріч, при заповненні податкової декларації за підсумками 2016 року, вже слід виходити з оновлених правил застосування податкової знижки.

Доходи, що не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу

Допомога на лікування. Відповідно до пп. 165.1.19 ПКУ до загального місячного оподатковуваного доходу не включаються кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку за рахунок коштів благодійної організації або його роботодавця. З 1 січня цю норму окрім самого платника також поширено на кошти та майно надане:

• члену сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення
• дитині, яка перебуває під опікою або піклуванням платника податку

Єдина умова: витрати, пов’язані з наданням зазначеної допомоги (у разі надання коштів), повинні бути документально підтверджені.

Оплата навчання. Йдеться про звільнення від оподаткування коштів сплачених фізичною або юридичною особою на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за здобуття освіти, за підготовку чи перепідготовку платника податку (пп. 165.1.21 ПКУ).

Раніше ця пільга працювала за ряду обмежень. Платник податку мав укласти з майбутнім роботодавцем, який оплачував навчання, письмовий договір (контракт), що зобов’язував відпрацювати після закінчення навчання не менше ніж трьох років. У разі звільнення протягом періоду навчання або до закінчення третього календарного року від року, в якому закінчується таке навчання, сплачена за навчання сума прирівнювалась до додаткового блага. Крім того, неоподатковувана сума платежу за кожний повний або неповний місяць навчання обмежувалась величиною, визначеною у пп. 169.4.1 ПКУ (для 2016 року — 1930 грн).

З 1 січня 2017 року неоподатковувана сума щомісячного платежу за навчання становить трикратний розмір мінзарплати, встановленої на 1 січня звітного року (для 2017 року — 9600 грн). І головне: тепер ПКУ не висуває жодних додаткових умов (як-то трирічне відпрацювання) аби сума, сплачена за навчання, не оподатковувалась.

Продаж власної сільськогосподарської продукції. Єдина, власне косметична, зміна стосується оподаткування доходу від продажу продукції тваринництва. Такий дохід не оподатковується, якщо його сума сукупно за рік не перевищує 50 розмірів мінзарплати, встановленої на 1 січня звітного року (для 2017 року — 160 тис. грн). Раніше верхню планку було встановлено на рівні 100 розмірів мінзарплат. Утім, її подвійне зниження, як ви розумієте, зумовлене різким зростанням мінзарплати до 3200 грн.

Брухт чорних металів. Доповнено пп. 165.1.25 ПКУ: до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу тепер не включається дохід, отриманий за зданий або проданий брухт чорних металів. До цього часу у вказаному підпункті згадувались вторсировина, побутові відходи та кольорові метали (про чорні чомусь «забули»). Відтак податківці донедавна роз’яснювали, що доходи, отримані платником податку за зданий (проданий) ним брухт чорних металів, включаються до його загального місячного оподатковуваного доходу та оподатковуються на загальних підставах за ставкою 18 відсотків (див. категорію 103.02 «ЗІР»). З 1 січня, як ви розумієте, це роз’яснення вже втрачає актуальність.

Прощений борг

Основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу якщо його сума перевищує 25% від однієї мінзарплати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного року (пп. «д» пп. 164.2.17 ПКУ). До 01.01.2017 р. оподатковуваною сумою вважалася сума, що перевищує 50% мінзарплати. Знову ж таки, ця зміна цілком очікувана через різке збільшення розміру мінзарплати до 3200 грн.

До того ж пп. «д» пп. 164.2.17 ПКУ доповнено двома новими абзацами, в яких йдеться про прощення іпотечного кредиту. Оскільки в такому випадку виникає доволі велика сума зобов’язання зі сплати ПДФО, законодавець передбачив процедуру розстрочення сплати податку на три роки. Для цього платник податку разом із декларацією має подати до податкової заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов’язання.

Суму розстроченого податкового зобов’язання платник розраховує самостійно та погашає рівними частинами кожного календарного кварталу до 20 числа місяця, наступного за кожним кварталом. Платежі слід вносити, починаючи з кварталу, що настає за кварталом, у якому до податкової подано вищезгадану заяву з даними про суму прощеного (анульованого) боргу.

І ще. Як відомо, військовий збір сплачується в тому ж порядку, що й ПДФО. Тому описаний порядок розстрочення податкового зобов’язання, на наш погляд, поширюватиметься й на військовий збір.

Відрядження

У пп. 170.9.1 ПКУ передбачено новий розмір неоподатковуваної суми добових. Із 1 січня для відряджень в межах території України він становить 0,1 розмір мінзарплати встановленої на 1 січня звітного року (для 2017 року — 320 грн/добу), для відряджень за кордон — 80 євро/добу (за курсом НБУ в розрахунку за кожен день відрядження).

Крім того, у зазначеному підпункті наголошується: у разі відрядження до країн, з якими діє візовий режим, крім наказу про відрядження, треба мати на руках документальні докази перебування працівника у відрядження, серед яких: відмітки прикордонних служб про перетин кордону, проїзні документи, рахунки на проживання тощо. Тільки за наявності таких документів сума добових в межах вищевказаних граничних розмірі не оподатковується. Утім, слід визнати, що деталізація старої норми по суті нічого не змінює, бо аналогічні вимоги випливали й з попередньої редакції пп. 170.9.1 ПКУ.

Курсові різниці при визначенні інвестиційного прибутку

З 1 січня 2017 року з метою визначення суми інвестиційного прибутку слід брати до уваги курсові різниці від операцій з цінними паперами, номінованими в інвалюті (пп. 14.1.81-1, п. 170.2 ПКУ). Варто відзначити, що для цілей р. IV ПКУ курсова різниця — це позитивна різниця між офіційним обмінним курсом інвалюти до гривні, установленим НБУ на день придбання та на день продажу (погашення, іншого відчуження) цінного паперу (пп. 14.1.96-1 ПКУ).

Оподаткування доходів ФОП на загальній системі оподаткування

Роздрібний акциз. Завдяки новому пп. 177.3.1 ПКУ тепер розставлено всі крапки над «і» у питанні формування доходу підприємця–загальносистемника, що реалізує підакцизні товари. З 1 січня суми акцизного податку з реалізованих вроздріб підакцизних товарів не включаються до доходу підприємця.

Поповнено перелік витрат, які безпосередньо пов’язані з отриманням доходів підприємцем. Відповідно до пп. 177.4.3 ПКУ до таких витрат тепер можна сміливо відносити суми податків, зборів, які пов’язані з проведенням господарської діяльності фізособи (крім ПДВ, акцизного податку, ПДФО та податку на майно), платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності, дозволів та інших дозвільних документів, які пов’язані з господарською діяльністю. Раніше податківці, посилаючись на п.1774 ПКУ, були проти включення підприємцями до складу своїх витрат подібних платежів (див. категорію 104.05 «ЗІР»).

Натомість маємо пригадати й ті витрати, які за будь-яких обставин не включаються до витрат підприємця–загальносистемника. По суті нічого нового, просто такі витрати закріпили в окремому пп. 177.4.5 ПКУ. Отже, це:

• витрати, не пов’язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою — підприємцем;
• витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
• витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення (їх перелік див. нижче);
• документально не підтверджені витрати.

         Облік амортизаційних відрахувань. Нарешті дано зелене світло для врахування у складі витрат амортизаційних відрахувань. Раніше довкола цього питання точилися неабиякі суперечки. Податківці до останнього були категорично проти визнання витрат на амортизацію, про що красномовно свідчить їх роз’яснення у категорії 104.05 «ЗІР»:

«Перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою — підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, визначено п. 177.4 ст. 177 ПКУ, який не містить посилань на амортизаційні нарахування.

<…>

Таким чином, фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування не включає до складу витрат суму амортизації основних засобів та нематеріальних активів».

У свою чергу суди нерідко ставали на бік платників податків, захищаючи право на амортизаційні відрахування у разі ведення такими платниками бухгалтерського обліку балансової вартості основних фондів (див., приміром, ухвалу ВАСУ у справі від 25.11.2015 р. № 802/464/13-а або постанову ВСУ від 15.04.2014 р. у справі № 21-53а14).

Отже, тепер у пп. 177.4.6 чітко зазначено, що підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов’язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. Більше того, Законом № 1797 прописано й правила амортизації.

Правило 1. Амортизації підлягають витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів та витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

Правило 2. Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, на ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).

Правило 3. Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки, об’єкти житлової нерухомості, легкові та вантажні автомобілі.

Правило 4. Облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об’єктом (пп. 177.4.8 ПКУ).

Правило 5. Амортизацію здійснюють із застосуванням прямолінійного методу: річна сума визначається діленням первісної вартості об’єкта основних засобів або нематеріальних активів, що амортизується, на строк його корисного використання (пп. 177.4.7 ПКУ).

Підприємець самостійно встановлює строк корисного використання об’єктів основних засобів та нематеріальних активів, про якого нараховуватиме амортизацію. Утім, строк корисного використання не може бути меншим за мінімальний, який вказано у пп. 177.4.9 ПКУ (див. таблицю 2).

Таблиця 2

               Звітність. Загальний строк подання податкової декларації для підприємців–загальносистемників не змінився — протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Тобто останній день подання декларації за 2016 рік — 9 лютого 2017 р. У такій декларації поряд з доходами від підприємницької діяльності зазначають інші доходи з джерелом їх походження з України та іноземні доходи.

Зверніть увагу!

Найлегший спосіб подання будь-якої звітності, не відлучаючись від робочого місця, — скористатись послугами iFin Zvit. Це дійсно, зручно, швидко і, головне — надійно!

Однак у п. 177.11 завдяки змінам внесеним Законом № 1797 тепер визначено порядок звітування фізосіб, які припиняють підприємницьку діяльність. Такі підприємці повинні скласти податкову декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, відобразивши в ній виключно доходи від підприємницької діяльності, і подати її протягом 30 календарних днів з дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

При цьому останнім базовим податковим (звітним) періодом є період з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності. Наприклад, якщо реєстрація припинення підприємницької діяльності відбудеться 2 березня, базовим звітним періодом буде період з 1 січня по 31 березня 2017 р.

Источник: Я – Бухгалтер