Підставою для написання цього матеріалу слугувало питання нашого читача: «Працівниця нашого підприємства заздалегідь повідомила, що найближчим часом збирається звільнятися, але не матиме часу на двотижневе відпрацювання, оскільки звільнення пов’язане з переїздом її родини в інше місто. Водночас жодного доказу про переїзд працівниця поки що не надала та невідомо, чи надасть пізніше разом із заявою. Отже, перед керівником постало питання, чи має він право вимагати у працівниці будь-які докази її переїзду, чи слід вірити на слово». І, відверто кажучи, це питання із зірочкою, попри те що може здатися навпаки, тож розберімося.
Вимоги законодавства
Відповідно до першого речення ч. 1 ст. 38 КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, письмово попередивши про це роботодавця за два тижні. Це «золотий стандарт» у звільненні за власним бажанням — двотижневе відпрацювання, про яке всі добре знають.
Проте нас більше цікавить нестандартна ситуація, тож читаємо друге речення ч. 1 ст. 38 КЗпП, яке передбачає, що коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання в цій місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також із інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Джерело: Медична бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
