У цій статті пропонуємо з’ясувати, які правила на сьогодні встановлено бюджетним законодавством щодо видатків, що проводять на умовах попередньої оплати.

Спершу нагадаємо базове правило: бюджетне законодавство містить обмеження щодо попередньої оплати для бюджетників.

Звучить воно так: розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг ухвалює рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним п. 5 ч. 1 ст. 4 БКУ (ч. 1 ст. 49 БКУ).

Крім того, органу Казначейства доручено здійснювати платежі за наявності умов для оплати, передбачених ч. 2 ст. 49 БКУ.

Зокрема, за наявності:

1) відповідного бюджетного зобов’язання для платежу в бухгалтерському обліку виконання бюджету;

2) затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми;

3) у розпорядника коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Утім, треба врахувати невеличке, але вкрай важливе уточнення в ч. 1 ст. 49 БКУ, де сказано, що розпорядники платять за товари, роботи й послуги після їх отримання, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним п. 5 ч. 1 ст. 4 БКУ, а саме нормативно-правовими актами Кабміну, прийнятими на підставі та на виконання БКУ й інших законів України.

Так ось Постанова № 1070 якраз і є тим нормативно-правовим актом Кабміну, що на сьогодні встановлює режим проведення попередньої оплати за бюджетні кошти.

Строки авансування

У договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг розпорядники (одержувачі) бюджетних коштів (крім закордонних дипломатичних установ)* можуть передбачати попередню оплату у виняткових випадках.

Наведемо ці випадки в табличному вигляді.

Таблиця

<…>

Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!

Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку: