Податок на додану вартість (ПДВ) є непрямим податком. Його розраховують від ціни товару, послуги та інших об’єктів, які ним оподатковуються, і включають у рахунок (чек тощо). Тож фактично його сплачує покупець, але перераховує не до бюджету, а продавцю. А от продавець, який має статус платника ПДВ, уже зобов’язаний внести суму вхідного ПДВ до бюджету відповідно до вимог ПКУ.
Податок на додану вартість (ПДВ) є непрямим податком. Його розраховують від ціни товару, послуги та інших об’єктів, які ним оподатковуються, і включають у рахунок (чек тощо). Тож фактично його сплачує покупець, але перераховує не до бюджету, а продавцю. А от продавець, який має статус платника ПДВ, уже зобов’язаний внести суму вхідного ПДВ до бюджету відповідно до вимог ПКУ.
Продавець, який не отримав статусу платника ПДВ, на ціну своїх товарів не «накручує» ПДВ. Але він включає суму сплаченого ним ПДВ у вартість товарів, робіт, послуг, коли придбаває їх у платника ПДВ. Отже, для неплатників ПДВ інформація, подана в цьому розділі, буде неактуальною.
Установам — платникам ПДВ впорядкувати податкові розрахунки буде значно простіше, коли вони налагодять зручний аналітичний облік. Річ у тім, що відповідно до ПКУ зобов’язання перед бюджетом із ПДВ можуть бути зменшені на суму отриманого податкового кредиту — суми сплаченого ПДВ під час придбання товарів, робіт, послуг. Тож бухоблік податку зводиться до того, щоб відобразити:
1) податкові зобов’язання (далі — ПЗ): Дт дохід — Кт розрахунки з бюджетом;
2) податковий кредит (далі — ПК): Дт розрахунки з бюджетом — Кт розрахунки з постачальником;
3) перерахування грошей до бюджету: Дт розрахунки з бюджетом — Кт грошові кошти.
<…>
Джерело: Новий бюджетний облік – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
