Щоб вирішити конфлікт з контрагентом, не обов’язково йти до суду. Але досудовий порядок урегулювання спорів передбачено саме ГКУ! Тож чим керуємося тепер та чи потрібен цей досудовий порядок взагалі?
Нагадаємо, що у статті 222 ГКУ передбачено порядок досудового врегулювання спору в разі невиконання договірних зобов’язань.
Сам факт скасування ГКУ, на нашу думку, не скасовує цього юридичного інструменту врегулювання спорів між сторонами без звернення до суду (або до такого звернення).
Тож далі розглянемо відповіді на такі запитання:
— чи можуть сторони договору користуватися такою процедурою після скасування ГКУ?
— чи зобов’язана сторона договору, яка отримала претензію, реагувати на неї?
— як суди можуть тлумачити поведінку сторін, якщо у договорі немає порядку врегулювання спору?
— чи мають сторони у принципі вдаватися до такої процедури й надалі, чи мають одразу звертатися до суду без жодних досудових процедур?
Автора більшою мірою цікавить доцільність використання досудового порядку врегулювання спору та головне питання, пов’язане з ним, — можливість переривання строку давності, зокрема, через визнання контрагентом свого боргу. Але все за порядком.
Описаний у ГКУ досудовий порядок урегулювання спору
Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності за ГКУ включає в себе такі дії:
1. Претензія складається у разі прострочення виконання договірного зобов’язання стороною, яка зазнала збитків, та вважає за потрібне спонукати винну сторону до виконання зобов’язання, а також до сплати договірних чи законних санкцій за порушення виконання та відшкодування завданих збитків (за їх наявності).
Важливо! На сьогодні можливість пред’явлення претензії передбачено лише за договорами перевезення вантажу, пошти (перевізникові) у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). Строк для звернення до суду після повної/часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді становить місячний строк (ст. 925 ЦКУ).
2. У претензії зазначають, зокрема, крім найменування сторін та дати її складення, обставини, на підставі яких пред’явлено претензію, докази, що їх підтверджують, суму претензії та її розрахунок (якщо претензія підлягає грошовому оцінюванню) та перелік документів, що додаються до претензії.
<…>
Джерело: Дебет-Кредит – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку: