Дивіденди − частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу.Які умови отримання дивідендів у ТОВ та на які підводні камені можна натрапити під час цього процесу − далі.
Правове підґрунтя дивідендів
Статтею 116 Цивільного кодексу України (далі − ЦКУ) і ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» (далі − Закон про господарські товариства) передбачено, що учасник товариства має право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди).
Закон України «Про акціонерні товариства» дає детальне визначення поняття «дивіденди». Крім того, цим законом визначені порядок та строки виплати дивідендів, а також відповідальність за їх несплату.
На жаль, щодо ТОВ таких норм ні ЦКУ, ні Закон про господарські товариства не містить. Крім того, стосовно ТОВ законодавець оперує поняттям не дивіденди, а частка прибутку.
Водночас з метою оподаткування під визначення дивідендів підпадає платіж, що здійснюється юридичною особою, зокрема емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів або інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку (пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14Податкового кодексу України, далі − ПКУ).
До дивідендів для цілей оподаткування прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв’язку з розподілом чистого прибутку (його частини).
Розподіл і виплата дивідендів
На відміну від акціонерних товариств, нормативні акти, які регулюють діяльність господарських товариств, не містять вимоги щодо порядку та періодичності виплати частки прибутку ТОВ учасникам.
Питання розподілу прибутку ТОВ та виплати його частки належить до виключної компетенції найвищого органу товариства – загальних зборів учасників і регулюється установчими документами (ст. 59 Закону про господарські товариства).
Так, відповідно до ст. 4 Закону про господарські товариства та ст. 57 Господарського кодексу України (далі − ГКУ) установчі документи ТОВ повинні містити відомості щодо порядку розподілу прибутку.
На відміну від акціонерних товариств, для ТОВ також не встановлено періоду, за який товариство може нарахувати дивіденди, і терміну їх виплати. Тож варто у статуті передбачити всі процедурні питання, пов’язані з розподілом прибутку товариства, зокрема щодо періодичності розподілу та строків виплати його частини учасникам.
Проте навіть якщо статут не містить детальних норм щодо виплати частини прибутку, не варто впадати у відчай, адже закон відносить ці повноваження до компетенції загальних зборів учасників товариства. Питання розподілу прибутку може бути вирішено на такому зібранні та оформлено у вигляді протоколу.
Законодавством встановлено, що загальні збори учасників ТОВ скликають не рідше ніж два рази на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20% голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників.
Будь-хто з учасників товариства з обмеженою відповідальністю вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів.
Тож за бажанням учасники товариства можуть ініціювати скликання загальних зборів учасників і поставити на розгляд питання розподілу прибутку в товаристві.
Право на отримання дивідендів
Стаття 10 Закону про господарські товариства визначає, хто має право на отримання дивідендів ТОВ. Таке право мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів. Отже, дивіденди виплачуються лише чинним на момент початку виплати учасникам і пропорційно до їхньої частки.
Тож, якщо учасник, наприклад, продав свою частку у статутному капіталі товариства, то він навряд чи зможе претендувати на участь у прибутках такого товариства після здійсненого продажу.
Також не варто гаяти час і позиватись до товариства щодо виплати дивідендів, якщо загальними зборами учасників не було прийнято рішення про їх виплату. Судова практика, яка ґрунтується на постановах Верховного Суду України та Вищого господарського суду України, передбачає, що під час розгляду справ у спорах про стягнення сум дивідендів господарські суди повинні опиратися на те, що відповідно до п. «д» ч. 5 та ч. 6 ст. 41, ст. 59 Закону про господарські товариства, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 33Закону України «Про акціонерні товариства», ст. 15 Закону України «Про кооперацію» затвердження річних результатів діяльності юридичної особи, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) належить до виключної компетенції загальних зборів.
Суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу-учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати.
Отже, якщо загальні збори учасників прийняли рішення про виплату дивідендів, то учасник може сміливо йти до суду й очікувати на позитивне вирішення. Якщо ж такого рішення немає, суд не може виконати функцію загальних зборів та призначити виплату дивідендів.
Форма виплати дивідендів
Дивіденди можуть виплачуватись як у грошовій формі, так і в натуральній. Умови щодо виплати дивідендів мають визначатись у статуті товариства або в рішенні загальних зборів учасників про розподіл прибутку.
Обмежень щодо форми виплати дивідендів законодавством для ТОВ не передбачено, на відміну від акціонерних товариств. Проте, якщо ваше ТОВ є платником єдиного податку, виплату дивідендів у негрошовій формі фіскальні органи можуть визнати порушенням п. 291.6 ст. 291 ПКУ. Цим пунктом передбачено, що єдинники можуть здійснювати розрахунки за відвантажені товари (надані послуги) тільки в грошовій формі. Тоді потрібно буде доводити свою правоту та намагатися переконати податківців, що виплата дивідендів не є підприємницькою діяльністю і під час виплати не відбувається відвантаження товарів чи надання послуг.
Наслідки невиплати дивідендів
Отримання частки прибутку (дивідендів) законодавець відносить до прав, а не до обов’язків учасника. Тому прибуток може не розподілятись і дивіденди можуть не виплачуватись, але якщо за це проголосує більшість учасників товариства. Проте, якщо загальні збори учасників прийняли рішення про виплату частки прибутку учасникам, товариство не може проігнорувати рішення вищого органу управління і зобов’язане його виконати у строки, визначені в рішенні зборів. Також не можна розподілити прибуток так, щоб одним учасникам нарахували дивіденди, а іншим − ні.
Джерело: DeVisu.ua, Бухгалтер 911 – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
