Нині майже на кожному підприємстві — чи то велика компанія із чисельністю в декілька тисяч (або десятків тисяч) працівників, чи невелике приватне підприємство, яке має у своєму штаті 3–10 співробітників, — є автотранспорт.

І якщо утримання автотранспорту в технічно справному стані, правильна й безаварійна його експлуатація є обов’язками водіїв, автомеханіків, інших фахівців — «технарів» відповідної кваліфікації, то правильна організація обліку автотранспорту, витрат на його утримання й експлуатацію покладена на бухгалтерську службу.
Розгляньмо нюанси обліку таких специфічних автозапчастин, як акумулятори й автошини

Облік придбання акумуляторів й автошин

Акумулятори й автомобільні шини є «запасними» частинами до автомобіля. Тому з метою бухгалтерського обліку вони належать до запасів як «матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб» (п. 6 П(С)БО 9 «Запаси»).

Так само прописано й у п. 1.3 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Мінфіну України від 10.01.2007 р. № 2 (далі — Методрекомендації № 2).

Акумулятори й автошини переважно імпортуються в Україну. Тому слід пам’ятати, що під час придбання за іноземну валюту їх оцінюють у гривні із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дату визнання активами — тобто дату переходу права власності згідно із зовнішньоекономічним контрактом).

У разі якщо оплата вартості акумуляторів й автошин в іноземній валюті здійснена раніше за їх надходження, то такі запаси оцінюють із застосуванням валютного курсу на початок дня дати сплати авансу (п. 6 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», п. 2.5 Методрекомендацій № 2).

Облік придбаних або виготовлених запасних частин, а також автомобільних шин у запасі й обороті (хоча точніше було б сказати не «а також», а «у тому числі». — Прим. ред.) ведуть на субрахунку 207 «Запасні частини» (див. Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджену наказом Мінфіну України від 30.10.1999 р. № 291, далі — Інструкція № 291).