Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянули справу із реалізацією на сторону комерційним директором підприємства продукції і привласненням коштів за неї, що спричинило збитки підприємству.

Сам факт завдання майнової шкоди підприємству стало відомо після перевірки наявності товару на зберіганні на підприємстві, про що складено акт інвентаризації.

Вироком районного суду у кримінальній справі особу визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем).

Тож підприємство звернулося до суду з позовом до про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину.

Верховний Суд вказує, що при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, завданої діями працівника, суди повинні перевіряти, чи додержався роботодавець установленого ст. 233 КЗпП річного строку з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення до суду з позовом про її відшкодування.

Днем виявлення шкоди необхідно вважати день, коли роботодавцю стало відомо про наявність шкоди, завданої працівником.

Ухвалення судом вироку чи іншого рішення в межах КК України, яким відповідача визнано винним, не усуває юридичного значення доведених до відома юридичної особи або органу державного управління актів, висновків та інших документів, що підтверджують початок перебігу встановленого ч. 3 ст. 233 КЗпП строку звернення до суду.

Тож за змістом ч. 3 ст. 233 КЗпП день ухвалення вироку чи ухвали суду за правила КК України щодо відповідача не вважається днем виявлення заподіяної ним шкоди за наявності доказів доведеного факту завдання шкоди.

Днем виявлення шкоди необхідно вважати день, коли роботодавцю стало відомо про наявність шкоди, завданої працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, необхідно вважати день підписання відповідного акта або висновку.

Тому суд апеляційної інстанції правильно відмовив в задоволенні позову в зв’язку з пропуском передбаченого ч. 3 ст. 233 КЗпП строку для звернення до суду із даним позовом.

Постанова ВС/КЦС від 14.12.2022 р. у справі № 750/10938/15-ц.

Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!