Дві гарантії, у назві яких є слово «мінімальний». У чому між ними різниця? Коли нараховувати доплату до зарплати до МЗП, а коли — ні? Чи впливає це на розмір ЄСВ? Як донараховувати ЄСВ до мінімального внеску? Про це все далі у статті.
В окремій новині ми вже наголосили на тому, що для оплати праці немає значення, який статус працівника — всім треба контролювати нарахування зарплати від не менше ніж МЗП за фактично відпрацьований час. А от для нарахування ЄСВ не нижче від мінімального статус працівника має значення.
У чому ж між цими випадками різниця? Розгляньмо їх окремо.
Щодо сплати мінімального ЄСВ
Нагадаємо, що єдиний соцвнесок для роботодавців встановлюється у розмірі 22% до бази нарахування ЄСВ (ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ). Менші ставки ЄСВ передбачено лише щодо працівників з інвалідністю (проте щодо них ЄСВ до мінімального розміру і не донараховують!).
Коли йдеться про «базову» ставку 22%, то є вимога сплачувати за працівника за основним місцем роботи ЄСВ у розмірі, не меншому за мінімальний внесок!
Якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру МЗП, встановленого законом на місяць, за який отримано дохід, суму ЄСВ розраховують як добуток розміру мінімальної зарплати (далі — МЗП), встановленого законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄСВ.
Наприклад, ваш працівник за основним місцем роботи працює в режимі неповного робочого часу (наприклад, на пів ставки) і внаслідок цього нарахована йому зарплата менша за 8000 грн? Але ЄСВ за такого працівника треба сплатити саме з 8000! У цьому разі базою нарахування ЄСВ буде МЗП, а не фактичний дохід працівника.
Те саме стосується й інших випадків, коли норма робочого часу не виконана, через що зарплата працівника у певному місяці була нарахована у розмірі, меншому за МЗП. Наприклад, якщо працівник частину місяця перебував у відпустці без збереження зарплати.
<…>
Джерело: Дебет-Кредит – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
