Автор : Амброзяк Наталя, юрист, Солошенко Людмила, податковий експерт

А чи можна фіндопомогу прив’язати до валюти? Наприклад, указати в договорі суму в гривнях і слідом її доларовий еквівалент. І далі обумовити, що позичальник зобов’язується повернути суму фіндопомоги в гривнях, перерахувавши її за курсом НБУ, що діє на день повернення коштів. Чи правомірно так чинити?

Відразу зазначимо, що такий варіант оформлення фіндопомоги (з прив’язкою до інвалюти) цілком можливий. Особливо при коливаннях валютних курсів, коли позикодавець усе-таки фінансово ризикує в умовах можливої девальвації. А тому, здійснюючи фінпідтримку, хоче, принаймні, уникнути втрат і отримати назад співмірні фінанси. Для цього хоч якось (наприклад, через валютний еквівалент) застрахуватися від знецінення тимчасово вилучених грошових коштів.

Далі про такий варіант детальніше.

Договір позики*

* Про договір позики детальніше див. у спецвипуску «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 16, с. 3.

Поворотна фіндопомога із цивільно-правових позицій — це безпроцентна позика (гл. 71, § 1 «Позика», ст. 1046 — 1053 ЦКУ). Нагадаємо, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей такого ж роду і такої ж якості (ст. 1046 ЦКУ).

Договір позики укладають у письмовій формі (ст. 1047 ЦКУ). Засвідчувати нотаріально договір не треба. Проте зробити це можна за бажанням.

І не забувайте, що позика апріорі вважається процентною, тому, укладаючи договір поворотної фінансової допомоги, прямо вказуйте на «безоплатність» надання грошових коштів.

Валюта позики

Розмір позики не обмежений, головне — зафіксувати її суму в договорі. При цьому для «внутрішньоукраїнських» позик врахуйте такий момент:

[note]валютою позики між резидентами повинна виступати національна валюта — гривня (ст. 524 ЦКУ), [/note]

оскільки вона є на території України єдиним законним засобом платежу (ст. 192 ЦКУ, ст. 3 Декрету № 15-93). А ось використовувати на території України іноземну валюту можуть тільки (як виняток) суб’єкти господарювання, що мають право здійснювати «валютні» розрахунки згідно із законодавством (тобто мають на це відповідну ліцензію НБУ, ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦКУ).

Але водночас чинне законодавство не забороняє в договорі прив’язатися (!) до інвалюти. Тобто разом із сумою в гривнях сторони за бажанням можуть у договорі визначити грошовий еквівалент позики в іноземній валюті (ч. 2 ст. 524 ЦКУ).

<…>

Джерело: Податки та бухгалтерський облік – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!

Щоб отримати доступ до повного тексту статті заповніть, будь ласка, заявку для оформлення передплати: