Виконання засновником обов’язків директора регламентується такими нормами законодавства як:

• ч. 2 ст. 65 і ч. 4 ст. 128 ГКУ, відповідно до якої засновник може здійснювати свої права на управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи на основі статуту або інших установчих документів;
• ч.ч. 3 та 4 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV, відповідно до якої вести бухгалтерський облік, а отже, підписувати фінансову, податкову та іншу звітність має право власник (засновник) підприємства;
• пп. 48.5.1 ст. 48 ПКУ, відповідно до якого власник може підписувати податкову декларацію самостійно.

Законодавство не зобов’язує власника (засновника) підприємства, який виконує певні управлінські функції, укладати з самим собою будь-які угоди, у тому числі трудовий договір. У такому випадку трудові відносини не виникають. Отже, на такого керівника підприємства не можуть бути розповсюджені гарантії, передбачені законодавством для найманих працівників, зокрема, нарахування і виплата заробітної плати за виконану роботу.

Що стосується питання визначення у статуті господарського товариства типу відносин між цим товариством і його керівником, згідно з ч. 4 ст. 57 ГКУ статут суб’єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб’єкта господарювання, а також інші відомості, пов’язані з особливостями організаційної форми суб’єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Підсумовуючи наведене Мінекономіки в своєму листі від  24.05.2023 р. № 4706-05/23807-09 зазначило, у статуті суб’єкта господарювання може бути визначено характер відносин між цим суб’єктом господарювання і його керівником.

Джерело: “Я – Бухгалтер”