У разі придбання послуг у нерезидентів або надання їм послуг розрахунки зазвичай здійснюють в іноземній валюті, а отже, ми матимемо справу з П(С)БО 21
Послуги від нерезидента
За загальним правилом вартість послуг входить до витрат одночасно з визнанням доходу, для отримання якого зазнали таких витрат (п. 7 П(С)БО 16). Якщо витрати не можна прямо пов’язати з доходом певного періоду, їх відображають у складі витрат того періоду, у якому вони були понесені.
Перерахування передоплати за послуги не призводить ані до виникнення витрат (п. 9.2 П(С)БО 16), ані до збільшення первісної вартості необоротних активів та запасів.
Підставою для визнання витрат у бухгалтерському обліку є документ, що підтверджує їх надання. У ЗЕД це може бути акт або інвойс (за умови його оплати, що підтверджується платіжним дорученням, банківською випискою) (див. лист Мінфіну України від 16.02.2017 р. № 31-11410-06-5/4339).
Так як послуги нерезидента оплачують в інвалюті, їх вартість перераховують за курсом НБУ. Якщо спочатку нерезиденту був перерахований аванс, то вартість послуг визначають за курсом НБУ на початок дня перерахування авансу. Якщо аванси нерезиденту перераховували частинами, то вартість послуг визначають у сумі авансових платежів із застосуванням валютних курсів з урахуванням послідовності отримання таких платежів (п. 6 П(С)БО 21).
Оскільки дебіторська заборгованість нерезидента за виданим авансом не є монетарною статтею (вона буде погашена наданими послугами), то курсові різниці за нею не виникають, а власне заборгованість відображають у балансі за курсом НБУ на дату перерахування авансу (пп. «б» п. 7 П(С)БО 21).
<…>
Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
