За правилом ч. 1 ст. 116 КЗпП усі питання виплат працівнику має бути вирішено або в день звільнення, або не пізніше наступного дня після пред’явлення вимоги про розрахунок. Це стосується і лікарняних. Але цікаво, що саме стосовно них судова практика за попередні роки складалась неоднорідно. На сьогодні ми маємо чергову правову позицію з цього питання, викладену в постанові ВП ВС від 26.07.2023 р. № 522/16890/20, яку розлого й розглянемо.

Суть справи

Із працівником було проведено остаточний розрахунок, але не повною мірою. Зокрема, не виплачено в повному обсязі допомогу у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. Виплачено лише ту частину, яку за законодавством виплачує роботодавець за перші 5 днів (ч. 2 ст. 15 Закону № 1105).

Суд першої інстанції стягнув із роботодавця на користь працівника решту заборгованості з оплати допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю за листком непрацездатності (тобто ту, яку перераховує Фонд) та компенсацію втрати частини доходу у зв’язку з порушенням строків виплати за листком непрацездатності. Роботодавець пояснив невчасну виплату тим, що комісія із соціального страхування розпочала перевірку правильності видачі працівнику листків непрацездатності.

Суд не задовольнив позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення в частині, що стосується виплати допомоги з тимчасової непрацездатності, з огляду на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 25.07.2018 р. № 809/575/16, про те, що допомогу по тимчасовій непрацездатності не може бути віднесено до виплат під час звільнення, передбачених ст. 116 КЗпП, оскільки особливості проведення таких виплат регулює спеціальний Закон № 1105, який чітко регламентує “незалежність” останніх від дати звільнення.

<…>

Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!

Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку: