Спочатку про те, що нового прийняли законотворці.

Законодавчі новації

Йдеться про Закон України від 13.04.2020 р. № 553-IX. Серед іншого, цим Законом внесено зміни до п. 14 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ. Тепер він встановлює, що

— заходи, запроваджені суб’єктами влади у вигляді заборони певних видів госпдіяльності з використанням орендованого майна,

чи

— заходи, що забороняють доступ до такого майна третіх осіб,

є обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає згідно з ч. 2 ст. 286 ГКУ, ч. 4 і 6 ст. 762 ЦКУ.

Тобто вказані карантинні заборони уряду є тими самими незалежними від орендаря причинами, про які сказано в згаданих нормах ГКУ і ЦКУ. А отже,

орендар, який у зв’язку з цими заборонами частково або повністю не використовує орендоване майно, має право на зниження або скасування орендної плати

Але ж це було і так зрозуміло. Орендарі у зв’язку з карантинними обмеженнями і раніше вимагали у орендодавців:

1) скасування орендного платежу у разі, якщо орендоване майно вимушено не використовується (згідно з ч. 6 ст. 762 ЦКУ);

2) зменшення орендної плати у разі, якщо майно використовується не в повному обсязі (посилаючись на ч. 2 ст. 286 ГКУ і ч. 4 ст. 762 ЦКУ).

Основна складність для орендарів, які частково використовують орендоване майно, полягала і зараз полягає в тому, щоб домогтися скільки-небудь істотного зниження. Адже закон жодних норм і правил із цього приводу не містить. І новоприйнята норма в цьому теж не допоможе. Виходить, практична користь цього законодавчого нововведення під питанням.