Збройна агресія рф призвела до термінового виїзду за кордон мільйонів громадян України. Водночас багатьом довелося покинути свої робочі місця, тому питання організації праці за таких умов стало актуальним як для роботодавців, так і для працівників, які виїхали за кордон. З’ясуймо, як саме потрібно діяти сторонам трудового договору в подібних випадках.
Варіанти врегулювання відсутності працівника
Найпоширенішим варіантом для роботодавців і працівників є надання працівнику відпустки без збереження заробітної плати. Саме його можна застосувати, якщо працівник оформив за кордоном статус біженця й почав там працювати.
У ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 сказано, що протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, установленого в ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки. Згадана норма передбачає, що
З документа
за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Відпустку без збереження заробітної плати під час воєнного стану надають лише з ініціативи працівника (див. лист Мінсоцполітики від 19.09.2013 р. № 416/13/116-13). Водночас слід урахувати, що у ст. 26 Закону про відпустки передбачено надання відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін. А це, зокрема, означає, що працівник не може в односторонньому порядку вимагати надання або продовження такої відпустки, якщо роботодавець вважає, що працівник має стати до роботи.
Докладно про відпустки без збереження заробітної плати див. статтю “Відпустки в умовах воєнного стану: особливості надання”.
<…>
Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку: