Заборонено не надавати щорічні відпустки повної тривалості протягом 2-х років поспіль, а також не надавати їх протягом робочого року особам віком до 18-ти років і працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими та важкими умовами чи з особливим характером праці (ст. 11 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки), ст. 80 КЗпП).

Однак, чи буде порушення трудового законодавства з боку роботодавця, якщо працівник відмовляється йти у відпустку за графіком відпусток на підприємстві?

Житомирський окружний адміністративний суд у постанові від 09.11.2016 р. за справою № 806/1561/16 вивчив обставини позову, за яким роботодавець оскаржував постанову управління Держпраці про накладення штрафу.

Зокрема з дослідженого акта перевірки вбачається, що під час перевірки встановлено лише одне порушення щодо двох працівників, а саме: порушення вимог ч. 5 ст. 80 КЗпП у частині ненадання працівникам щорічних відпусток повної тривалості протягом 2-х років поспіль.

Однак у матеріалах справи знаходяться належним чином завірені копії заяв працівників, у яких вони вказують про небажання йти у відпустку повної тривалості та про неможливість виконання графіка відпусток. При цьому завважено, що в указаних заявах працівники зазначають, що «за потреби у відпустці звернуся з додатковою заявою».

Суд звертає увагу на те, що вказана в ст. 11 Закону про відпустки та в ст. 80 КЗпП заборона стосується роботодавця, однак жодним чином не зобов’язує працівника використовувати в примусовому порядку надане законами право на відпустку. Отже, відпустка — це право, а не обов’язок кожного, хто працює.

Судом безспірно встановлено, що на виконання вимог чинного законодавства роботодавець включив до графіка щорічних відпусток цих працівників, тим самим надав їм право на відпустку. Використання ж цього права залежить лише від волі працівника, оскільки відсутній правовий механізм примусового направлення працівників у відпустку.

Щодо цього Держпраці в листі від 25.01.2017 р. № 828/4.3/4.1-ДП-17 указує на те, що ненадання працівнику щорічної відпустки є порушенням законодавства про працю.

У такому разі йтиметься про штрафні санкції, визначені абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП як за порушення інших вимог законодавства про працю, за що слідує штраф у розмірі однієї мінімальної зарплати. Цією нормою не передбачена відповідальність за кожного працівника.

Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!

Підписатися на розсилку свіжих новин