Ви вже знаєте*, що з 3 червня банки посилили вимоги при видачі госпсуб’єктам готівкових коштів. Мовляв, час рухатися в Європу, де основна маса розрахунків проводиться цивілізовано, тобто безготівково. Сьогодні продовжуємо розмову на цю тему.
* Див. «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 40, с. 4.
Більшість із вас вже, напевно, зіткнулися з цими «антиготівковими» заходами, що проводяться банками. Нагадаємо, що змінами до п. 1111 Інструкції № 103** з 3 червня був посилений банківський контроль за зняттям готівки. У цьому пункті зазначено, що, застосовуючи ризик-орієнтований підхід, банки повинні забезпечити отримання від клієнтів-госпсуб’єктів (тобто включаючи й фізосіб-підприємців!) підтверджувальних документів, на підставі яких здійснюються готівкові розрахунки. Зокрема, згадані: закупівельний акт або відомість, форма № 1ДФ, кредитний договір, договір поставки, договір транспортування, договір зберігання. І перелік цей не вичерпний…
** Інструкція про ведення банками касових операцій, затверджена постановою Правління НБУ від 25.09.2018 р. № 103.
Як показує практика перших тижнів дії цих змін, із готівкою стало працювати набагато складніше…
«Межі» та документи
Різні банки по-різному застосовують цю контрольну норму п. 1111 Інструкції № 103. Межі сум готівки, з якої починають запитувати документи у клієнтів, коливаються від 10 до 150 тис. грн. З останніх, власне, і повинен починатися фінмоніторинг, тому було б логічно танцювати від цієї суми. Утім деякі банки відштовхуються від сум обмежень готівкових розрахунків (10 тис. грн. між СПД і 50 тис. грн. — із фізичними особами).
<…>
Автор : Павленко Олексій, податковий експерт
Джерело: Податки та бухгалтерський облік – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб отримати доступ до повного тексту статті заповніть, будь ласка, заявку для оформлення передплати:
