Головне управління ДФС у Закарпатській області розглянуло звернення платника про отримання індивідуальної податкової консультації щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання нерезиденту консультаційних послуг, послуг із забезпечення трудовими ресурсами та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі – Податковий кодекс), повідомляє.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Податкового кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу I Податкового кодексу).

Відповідно до пунктів 5.1 і 5.2 статті 5 розділу I Податкового кодексу поняття, правила та положення, установлені Податковим кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I Податкового кодексу. При цьому у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Податкового кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Податкового кодексу.

При цьому пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податку зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу.

Правові основи оподаткування податком на додану вартість встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Податкового кодексу.

Згідно з підпунктом “а” і “б” пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Податкового кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг, відповідно до підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу, розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Пунктами 186.2 – 186.4 статті 186 Податкового кодексу визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Згідно з пунктом 186.3 статті 186 Податкового кодексу місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать, зокрема:

в) консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем;

г) надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця.

Згідно з пунктом 186.4 статті 186 Податкового кодексу місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 Податкового кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.183 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу послуга з надання персоналу – господарська або цивільно-правова угода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін.

У разі якщо платником ПДВ послуги з надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця, надаються нерезиденту, то така операція не є об’єктом оподаткування ПДВ, оскільки місцем постачання таких послуг вважається місце постачання їх за межами митної території України.

Водночас послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном не включено до переліку послуг, визначених пунктами 186.2 та 186.3 статті 186 Податкового кодексу, та місце постачання таких послуг визначається відповідно до пункту 186.4 статті 186 Податкового кодексу за місцем реєстрації постачальника таких послуг.

Таким чином, операції з постачання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, які постачаються резидентом України – платником ПДВ, є об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковуються у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій платника податку з постачання послуг безпосередньо залежить від місця постачання таких послуг.

Враховуючи викладене, у разі якщо перелічені у зверненні послуги відносяться до категорії послуг, перерахованих у пункті 186.3 статті 186 Податкового кодексу, то для цілей оподаткування ПДВ місцем постачання зазначених у зверненні послуг вважається місце, в якому отримувач таких послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання.

У разі якщо перелічені у зверненні послуги не відносяться до категорії послуг, перерахованих у пункті 186.3 статті 186 Кодексу, то для цілей оподаткування ПДВ місце постачання зазначених у зверненні послуг є місце реєстрації їх постачальника.

Разом з цим слід зазначити, що згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання (стаття 36 Податкового кодексу) та повинні самостійно визначати відповідність здійснених ними операцій тим, які визначені Податковим кодексом.

Також інформуємо, що класифікація видів господарської діяльності платника податку не відноситься до компетенції ДФС, а тому з питання чи відносяться наведені у зверненні послуги до послуг, перелічених у пункті 186.3 статті 186 Податкового кодексу, рекомендуємо звернутись до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, яке є центральним органом виконавчої влади у сфері формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері технічного регулювання (стандартизації, метрології, сертифікації, оцінки (підтвердження) відповідності), акредитації органів з оцінки відповідності, управління якістю.

Якщо згідно з висновком Міністерства економічного розвитку і торгівлі України операції з постачання послуг, перелічених у зверненні, підпадають під визначення консультаційних та надання персоналу, то при визначенні місця їх надання слід керуватись нормами пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу. Якщо місцем постачання таких послуг буде визначатися не митна територія України, то операції з їх надання не є об’єктом оподаткування.

Якщо згідно з висновком Міністерства економічного розвитку і торгівлі України операції з постачання послуг, перелічених у зверненні, не підпадають під визначення консультаційних та надання персоналу, то при визначенні місця їх надання слід керуватись нормами пункту 186.4 статті 186 Податкового кодексу.