1. Було проведено податкову перевірку, за результатами якої компанії донараховано податкові зобов’язання та нараховано штрафні санкції.
2. Компанія звернулася до суду й оскаржила такі нарахування.
3. За результатами розгляду справи апеляційний суд частково скасував ППР¹. Після цього в грудні 2024 року компанія сплатила до бюджету суму грошових зобов’язань (у тому числі штрафні санкції) в тій частині, у якій суд визнав їх правомірними.
4.  Податкова подала позов у касацію. При цьому нового ППР за результатами апеляції компанія не отримала.
5. Сплачені кошти «зависли» як переплата з податків³.

Спробуємо подивитися не тільки на юридичну форму операцій, а й на їхню сутність. З одного боку, рішення апеляційної інстанції вже набрало чинності й компанія має сплатити свої грошові зобов’язання перед ДПС (безпечніше зробити це, не чекаючи нового ППР). З другого боку, фактично такі зобов’язання все ще лишаються не узгодженими сторонами (звісно, ми розуміємо, що ПКУ свідчить про інше, але українські реалії та поведінку ДПС треба враховувати під час оцінювання) і їхня точна сума лишається невизначеною з таких причин:

1. Контролюючі органи продовжують оскаржувати їхню суму.
2. За результатами касаційного розгляду сума зобов’язань компанії може змінитися як у більший, так і в менший бік.
3. Контролюючий орган, по суті, не виконав рішення апеляційної інстанції та не виписав нового ППР.
4. В індивідуальній картці платника сплачені суми відображаються як переплата.

Автор вважає, що за цих умов доцільно було б звернутися до вимог МСБО 37 «Забезпечення, умовні зобов’язання та умовні активи».

Забезпечення — це зобов’язання з невизначеним строком або сумою. У цьому випадку сума зобов’язання, попри рішення суду, все ще лишається невизначеною, як і строк кінцевої сплати, адже касаційний розгляд може затриматися.

<…>

Джерело: ПРАКТИКА МСФЗ – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!

Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку: