Ситуація

ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи «Р» щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДФО з доходу, отриманого у спадщину від фізичної особи, що не є членом сім’ї першого ступеня споріднення, за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р., за результатами якої було складено акт перевірки.

В акті перевірки зазначено, що згідно з відомостями бази даних Державного реєстру фізичних осіб — платників податків про суми виплачених доходів та утриманих з них податків (за формою № 1ДФ) встановлено, що фізична особа «Р» протягом 2015 р. отримала дохід в сумі 125 000 грн внаслідок прийняття у спадщину нерухомого майна від фізичної особи, що не є членом сім’ї першого ступеня спорідненості (ознака доходу «114»).

Для підтвердження виплачених доходів і надання документів ДПІ надіслано запит до Державної нотаріальної контори, на який отримано відповідь від 12.07.2016 р., що в ІІІ кварталі 2015 р. фізична особа «Р» отримала дохід у сумі 125 000 грн внаслідок прийняття у спадщину чи дарунок майна, майнових чи немайнових прав від фізичної особи, що не є членом сім’ї першого ступеня спорідненості.

Фізичною особою «Р» не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 р. та не відображено зазначений дохід, не сплачено до бюджету ПДФО та військовий збір.

Перевіркою констатовано порушення фізичною особою «Р» вимог пп. 164.2.10, пп. 174.2.2 та п. 174.3, пп. 1.2 та 1.3 п. 16¹підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, що призвело до заниження ПДФО у сумі 6 250 грн та військового збору у сумі 1 875 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ фізичній особі «Р» винесено податкові повідом­лення-рішення про збільшення грошового зобов’язання з ПДФО за основним платежем у розмірі 6 250 грн і нарахованих штрафних санкцій — 1 562,5 грн та про збільшення грошового зобов’язання з військового збору за основним платежем у розмірі 1 875 грн і нарахованих штрафних санкцій — 468,75 грн.

Позиція платника

У поданій скарзі фізична особа «Р» не погоджується із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх помилковими, безпідставними і просить скасувати та наполягає на тому, що сплатила ПДФО і військовий збір за місцем нотаріального посвідчення отримання квартири у спадщину.

Витяг із рішення

Пунктом 36.1 ПКУ встановлено, що податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов’язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов’язків платника податків, крім випадків, передбачених ПКУ або законами з питань митної справи (п. 36.3 ПКУ).

Підпунктом «е» п. 176.1 ПКУ передбачено, що платники податку зобов’язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов’язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом IV ПКУ (пп. 164.2.10 ПКУ).

Підпунктом 174.2.2 ПКУ передбачено, що об’єкти спадщини оподатковуються за ставкою, визначеною п. 167.2 ПКУ, для будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення (5 % бази оподаткування).

Особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у ме­жах, що підлягає оподаткуванню, і зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов’язані сплатити податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини та спадкоємців, які отримали у спадщину об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями-резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини (п. 174.3 ПКУ).

З 03.08.2014 р. набрали чинності зміни до Податкового кодексу, внесені Законом № 1621, якими підрозділ 10 розділу ХХ Кодексу доповнено пунктом 16¹, відповідно до якого (у редакції, що діяла з 01.01.2015 р.) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу, а саме фізична особа — резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент (пп. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).

Об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу), до яких відноситься, зокрема, інвестиційний прибуток.

Підпунктом 1.4 зазначеного пункту передбачено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ, за ставкою, визначеною пп. 1.3 цього пункту.

Згідно з пп. 1.5 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 ПКУ.

Відповідно до підпунктів 168.4.1 та 168.4.5 Податкового кодексу податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом. Фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього розділу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету:

• у разі коли така фізична особа є податковим агентом — за місцем реєстрації у контролюючих органах;
• у разі нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу майна резидентами та нерезидентами, посвідчення договорів дарування чи видачі свідоцтв про право на спадщину нерезидентам — за місцем нотаріального посвідчення таких договорів (одержання свідоцтв);
• в інших випадках — за її податковою адресою.

Підпунктом 168.4.8 ПКУ передбачено, що відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе фізична особа у випадках, визначених розділом IV Податкового кодексу.

Статтею 9 ПКУ визначено загальнодержавні податки, до яких, зокрема, належить податок на доходи фізичних осіб, та тимчасово введений військовий збір, передбачений п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу.

Згідно з п. 9.3 ст. 9 ПКУ зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу.

Частиною 1 ст. 43 Бюджетного кодексу визначено, що при виконанні держбюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого в Нацбанку України.

Відповідно до частини п’ятої ст. 45 Бюджетного кодексу податки і збори та інші доходи держбюджету визнаються зарахованими до держбюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Відповідно до розділу 1 Положення № 122 єдиний казначейський рахунок — це консолідований рахунок, відкритий Держказначейству України в Нацбанку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Нацбанку України.

Згідно з п. 2.1 розділу 2 Положення № 122 єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Держказначейства України та регламентується законодавством.

Таким чином, усі сплачені податки і збори (обов’язкові платежі), незалежно від того, до якого бюджету вони сплачені, в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок — єдиний казначейський рахунок, а зарахування на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Як установлено при розгляді скарги, фізичною особою «Р» 29.07.2015 р. було сплачено податок на доходи фізичних осіб у сумі 6 250 грн та військовий збір у сумі 1 875 грн до управління казначейства в Солом’янському районі м. Києва. Платником податку хоча й помилково, але вчасно та в повному обсязі було перераховано податки до бюджету, тобто обов’язок платника податків щодо сплати податків було виконано вчасно. При цьому кошти до платника не повернулись.

Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов’язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове зазначення розрахункового рахунку у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов’язання не є достатньою підставою для висновку про несплату ним необхідної суми грошового зобов’язання у визначений строк та як наслідок — для застосування штрафних санкцій.

Згідно з п. 55.1 ст. 55 Податкового кодексу податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов’язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Враховуючи вищезазначене, рішенням, прийнятим за розглядом повторної скарги, податкові повідомлення-рішення про нарахування ПДФО та військового збору скасовано, а скаргу — задоволено.

Дмитро Чаленко,

начальник управління досудового врегулювання спорів доходів і зборів з фізичних осіб Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження ДФС України

Джерело: Вісник. Офіційно про податки