Президент зареєстрував у ВРУ як невідкладний законопроект про внесення змін до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства та інших законодавчих актів
Як зазначається у пояснювальній записці, прийняття законопроекту сприятиме подоланню процесуальних проблем, які перешкоджають ефективному судовому захисту в Україні, – пише “Українське право”.
Першочерговою зміною, яка знайшла відображення в усіх процесуальних кодексах, є впровадження ефективного захисту прав особи, яка звертається до суду, як превалюючого завдання судочинства.
Також законопроект № 6232 містить чимало інших новел.
Змагальність, диспозитивність та пропорційність як засади судочинства
Законопроект передбачає низку змін, направлених на забезпечення таких засад судочинства, як змагальність, диспозитивність та пропорційність.
Більшість процесуальних повноважень суду переглянута виходячи з принципу виконання судом у цивільному та господарському процесах виключно ролі арбітра і ніколи – слідчого. Докази, включаючи висновки експертів, подаються сторонами; суд витребовує докази і призначає експертизу лише у визначених законом випадках.
Разом з тим, принцип офіційного з’ясування обставин справи, притаманний лише Кодексу адміністративного судочинства України, обмежено щодо позивача, який не є суб’єктом владних повноважень, правом суду витребовувати у нього лише докази стосовно наявності порушеного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.
Керуючись принципом пропорційності, суд зважує доцільність процесуальних дій порівняно із завданням судочинства, значенням справи, ціною позову, розміром судових витрат, визначає вид забезпечення позову, розмір зустрічного забезпечення, розподіляє судові витрати, визначає строки подання заяв по суті справи, вживає заходів процесуального примусу тощо.
З урахуванням принципу диспозитивності сторонам надається фактична, а не формальна свобода на будь-якій стадії судового процесу відмовитись від позову або укласти мирову угоду, предмет якої до того ж (на відміну від чинних правил) може виходити за межі предмета спору, якщо це не порушує вимоги закону і права третіх осіб.
Нові правила юрисдикції та підсудності
Відповідно до нових правил юрисдикції та підсудності юрисдикція між загальними, господарськими та адміністративними судами розмежовується залежно, в першу чергу, від предмета спору, а не суб’єктного складу сторін.
З метою попередження юрисдикційних спорів та “дублювання” цивільних, господарських, адміністративних справ вводиться поняття “похідних вимог”, які в окремих випадках можуть бути об’єднані з основними, навіть, якщо окремо вони мали б розглядатися за різними правилами судочинства. Також до кодексів включено низку механізмів, які мають запобігати маніпуляціям з визначенням підсудності.
Розширення засобів доказування, дієві механізми забезпечення доказів та позову
Крім упорядкування і доопрацювання норм, що стосуються способів захисту, кодекси доповнено новелами, які, зокрема, регулюють визначення, порядок надання та дослідження електронних доказів, проведення експертизи не тільки на підставі ухвали суду, а й на замовлення учасників справи тощо.
Правила Господарського процесу доповнено нормами, які дозволяють використовувати показання свідків як субсидіарне джерело доказів.
Як вже зазначалось, новими правилами цивільного і господарського видів судочинства передбачається право суду застосувати способи забезпечення позову і доказів не тільки у спосіб, визначений законом або договором, але і в будь-який інший спосіб, який ефективно захищає порушене право позивача, якщо такий спосіб не суперечить закону.
Водночас широкі права позивача на застосування заходів забезпечення позову має збалансовувати “система стримань та противаг”, яка створюється за допомогою інституту зустрічного забезпечення у різних формах, а також обов’язок відшкодування позивачем шкоди, завданої відповідачу необґрунтованим забезпеченням позову.
Спрощення та прискорення розгляду нескладних справ
Дотримання розумних строків розгляду справ, процесуальна економія та зменшення навантаження на суди мають бути досягнуті за рахунок спрощення процедури та прискорення розгляду нескладних та менш значних справ, а в передбачених законом випадках – розгляду справи без виклику сторін. У таких справах строк розгляду становить не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
У будь-якій справі (за винятком окремих категорій) сторони можуть звернутися до неформальної процедури розгляду – врегулювання спору за участю судді, за наслідками якої вони можуть або укласти мирову угоду, або продовжити судовий розгляд.
У господарському та цивільному видах судочинства запроваджується можливість стягнення неоспорюваної заборгованості в порядку наказного провадження.
Так, за заявою особи, якій належить право вимоги про стягнення неоспорюваної грошової заборгованості за письмовими договорами, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд видає судовий наказ про стягнення заборгованості з боржника.
Заява про видачу судового наказу розглядається без виклику заявника і боржника та без проведення судового засідання. Протягом 20 днів з дня видачі судового наказу боржник має право подати заяву про скасування судового наказу. Якщо боржник скористається своїм правом – суд скасовує судовий наказ, якщо ні – наказ набирає законної сили. Використання такої процедури не є обов’язковим, і заявник має право вимагати вирішити його справу в порядку позовного провадження.
Завдяки запропонованій низький ставці судового збору за подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі очікується, що наказне провадження буде здійснюватися переважно в електронній формі.
Процедуру наказного провадження включено і до Цивільного процесуального кодексу України. Однак правила наказного провадження в Цивільному процесуальному кодексі України мають свої відмінності.
Зокрема, в цивільному процесі не дозволяється стягнення в наказному провадженні заборгованості, яка випливає із договорів з фізичною особою, яка не є підприємцем, крім стягнення заборгованості по заробітній платі, оплаті житлово-комунальних, телекомунікаційних послуг.
Наказне провадження в цивільному судочинстві може бути застосоване для розгляду вимог про стягнення аліментів, про повернення вартості товару неналежної якості, про стягнення фізичною особою неоспорюваної заборгованості з юридичної особи або фізичної особи-підприємця.
Для менш складних справ, які не можуть бути розглянуті в процедурі наказного провадження, передбачений розгляд у порядку спрощеного позовного провадження. Підготовка справи до розгляду у порядку спрощеного провадження здійснюється письмово, строки розгляду справи скорочені порівняно зі строками розгляду справи у загальному позовному провадженні.
Забезпечення ґрунтовної підготовки та розгляду складних справ
Для підготовки і розгляду складних справ передбачається загальне позовне провадження, що включає ґрунтовну підготовку справу до розгляду.
Загальне позовне провадження передбачає обов’язкове проведення підготовчого судового засідання, в межах якого судом мають бути вирішені всі процедурні питання (такі як склад учасників, позиції по суті справи, направлення сторонами переліку питань по суті спору та надання відповіді на них, докази, клопотання тощо), вирішення яких є необхідним для безперешкодного розгляду справи по суті. Для підготовки справи до розгляду по суті встановлюється строк до 60 днів з дня відкриття провадження в справі.
Разом з тим, сам розгляд справи по суті має відбуватися протягом короткого строку, але не більше 30 днів, і, за окремими винятками, без можливості зупинення або повернення до стадії підготовчого провадження.
Розгляд справи в розумні строки, забезпечення правової визначеності
Забезпечити своєчасність розгляду справи та правову визначеність покликана інша низка процесуальних новел.
Так, новими кодексами встановлено чіткий порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій (як от: вступ до справи, зміна предмета або підстав позову, склад суду під час розгляду справи за нововиявленими обставинами, строки подання доказів), чіткі стадії судового процесу, розумні обмеження можливості відкладення розгляду та зупинення провадження у справі.
Викладати свою позицію у справі учасники справи зобов’язані у визначених кодексом процесуальних документах, а саме в заявах по суті справи: в позові, відзиві, відповіді на відзив і запереченні, які мають подаватися до суду у строки, визначені законом або, у певних випадках, судом.
Несвоєчасне подання або приховування доказів матиме наслідком їх наступне неприйняття судом, а також застосування заходів процесуального примусу.
Законопроектом запроваджуються розумні процесуальні фільтри для оскарження ухвал суду в апеляційному порядку, касаційного оскарження судових рішень, направлення справи на новий розгляд, закріплюються присічні строки для звернення з апеляційною або касаційною скаргою, заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Механізми запобігання зловживанню процесуальними правами
У проектах процесуальних законів запроваджено системні механізми запобігання зловживанню процесуальними правами.
Метою таких механізмів є ефективне запобігання умисному затягуванню справ, «позовам – клонам» та іншим маніпуляціям з підсудністю, завідомо необґрунтованим відводам, скаргам та іншим проявам недобросовісного користування учасниками судового процесу своїми процесуальними правами.
Зловживання процесуальними правами буде тягнути практичні негативні наслідки, такі як повернення відповідної заяви без розгляду, процесуальні обмеження, застосування заходів процесуального примусу, дисциплінарна відповідальність адвоката, прокурора тощо.
Компенсація судових витрат
Законопроектом передбачається, що всі витрати учасників справи, пов’язані із судовим розглядом справи та підготовкою до нього, мають бути компенсовані в повному обсязі. При цьому встановлюється чіткий порядок доказування розміру судових витрат, їх ефективного розподілу, а також заперечення судових витрат, які заявив до відшкодування інший учасник процесу.
Сприяти ефективній компенсації судових витрат покликані нові процесуальні інститути забезпечення та попередньої оплати судових витрат у визначених у законопроекті випадках.
Ураховуючи новизну такого процесуального інституту, а також необхідність своєчасного вирішення справи, суду та учасникам справи надається можливість вирішувати питання щодо судових витрат окремо, після вирішення справи по суті.
Законопроектом передбачено посилення ролі судового збору як основного джерела фінансування судової системи та як економічного стимулу для сторін використовувати нові процедури розгляду справи (ставка судового збору при зверненні в порядку наказного провадження, подання позову в електронній формі є меншою), досягати примирення без судового рішення (законопроект передбачає повернення 50 % судового збору в такому випадку); утримуватися від зловживання процесуальними правами та порушення процесуальних обов’язків тощо.
Впровадження «електронного суду»
Норми законопроекту передбачають широкі можливості здійснення судочинства із застосуванням інформаційних технологій (“електронний суд”), зокрема, вчинення всіх процесуальних дій через засоби електронного зв’язку з відповідними механізмами ідентифікації та безпеки.
Учасникам справи забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, не залишаючи свого житлового або робочого приміщення, а для свідків, експертів – в приміщенні іншого суду.
Матеріали справ будуть зберігатися, як правило, в електронному вигляді, що спростить доступ до них учасників справи, усуне часові, фінансові та організаційні витрати, пов’язані із пересилкою матеріалів справи з одного суду до іншого, спростить аналіз та узагальнення судової практики тощо.
Прикінцеві і перехідні положення законопроекту, а також похідні зміни до законів регулюють порядок поступового переведення судочинства у режим “електронного суду”.
Право учасників справи звертатися до суду “в паперовій формі” залишиться у них і після впровадження “електронного суду”.
Підтримка судом міжнародного комерційного арбітражу та третейського суду
У правилах цивільного та господарського процесів запроваджується низка інструментів підтримки міжнародного комерційного арбітражу та третейського суду, зокрема забезпечення судом позову та доказів у арбітражному та третейському процесі, визначаються обмеження і чіткі межі втручання судів у розгляд справ, які можуть вирішуватись міжнародним комерційним арбітражем або третейським судом.
Вдосконалено процесуальні механізми у справах про оскарження рішень міжнародного комерційного арбітражу та справах про визнання й надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу: передбачено можливість розгляду клопотань про скасування та видачу дозволу на виконання арбітражного рішення в одному судовому провадженні, визначено особливості оскарження постанов міжнародного комерційного арбітражу щодо наявності у нього компетенції, винесених в порядку розгляду питань попереднього характеру тощо.
Правила розгляду справ Верховним Судом
Окрему увагу в законопроекті приділено забезпеченню діяльності Верховного Суду та створенню механізмів, які забезпечать єдність правозастосовчої практики в рамках єдиного касаційного провадження.
Так, рішення суду у конкретній справі переглядається у касаційному порядку Верховним Судом за відповідною скаргою лише один раз. При цьому Верховний Суд може діяти у складі колегії, палати, об’єднаної палати відповідного касаційного суду, Великої Палати Верховного Суду.
За загальним правилом, Верховний Суд розглядає справи у складі колегії з трьох або більшої непарної кількості суддів.
При цьому, якщо колегія не погоджується з практикою правозастосування у подібних правовідносинах, яка має місце в рішеннях іншої колегії в межах цієї ж палати, іншої палати цього ж касаційного суду або іншого касаційного суду, така колегія може передати справу на розгляд палати, до якої входить ця колегія, або об’єднаної палати відповідного касаційного суду, або Великої Палати Верховного Суду відповідно.
У такому випадку рішення за результатами касаційного провадження прийматиметься палатою, об’єднаною палатою відповідного касаційного суду або Великою Палатою Верховного Суду.
Представництво в судовому процесі
У законопроекті імплементовано зміни до Конституції України щодо представництва інтересів осіб в судовому процесі адвокатом, за виключенням представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
У відповідності із законопроектом, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, або справи незначної складності, які суд визнав малозначними, якщо ціна позову не перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Запровадження, в розвиток конституційних змін, виключного права адвоката на представництво іншої особи у суді разом з удосконаленням механізмів доступу до адвокатської діяльності та дисциплінарної відповідальності адвоката має сприяти підвищенню якості судочинства в цілому.
Законопроектом передбачено право суду винести окрему ухвалу щодо адвоката або прокурора, якою повідомити відповідні органи, які здійснюють дисциплінарне провадження, для вирішення питання про притягнення адвоката або прокурора до дисциплінарної відповідальності.
Нагадаємо, що відповідний законопроект має бути прийнятий у найкоротші терміни, аби новий Верховний Суд зміг працювати за новими процесуальними правилами
Автоматизований арешт коштів на банківських рахунках
Cеред іншого, законопроектом № 6232 також пропонується запровадити систему автоматизованого арешту коштів на банківських рахунках.
На думку Президента, це дасть змогу забезпечити оперативне (в межах кількох хвилин) виявлення грошових коштів, які належать відповідачу або боржнику, та накласти на них арешт згідно з судовим рішенням чи постановою державного виконавця, що має на меті унеможливлення приховати належні відповідачу або боржнику грошові кошти.
Джерело: Дебет-Кредит – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
