Визначення фрахту в цивільному та в податковому законодавстві відрізняється. Для податкових цілей значення фрахту ширше, ніж ми його звикли сприймати. Зокрема, за ПКУ фрахтом є, скажімо, і перевезення вантажів автотранспортом, з/д, повітряним і морським транспортом

Податкове визначення фрахту

Фрахт — винагорода (компенсація), яку сплачують за договорами перевезення, найму чи піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для (пп. 14.1.260 ПКУ):

  • перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами;
  • перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Базова ставка фрахту — сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна чи іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування (пп. 14.1.12 ПКУ).

На замітку

Для порівняння згідно із цивільним законодавством за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов’язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи декількох транспортних засобах на один або декілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону й іншим нормативно-правовим актам (ст. 912 ЦКУ).

Важливо: під час оподаткування необхідно використовувати саме податкове визначення фрахту з пп. 14.1.260 ПКУ.

Наголошують на цьому й податківці:

«…якщо зовнішньоекономічний договір передбачає перевезення (транспортування) вантажу, а також плату за таке перевезення, то винагорода (компенсація), що сплачується резидентом нерезиденту за послуги з перевезення, розглядається як фрахт» (див. лист ДФС від 13.09.2016 р. № 19916/6/99-99-15-02-02-15).

Податок на репатріацію

Фрахт, який виплачують нерезиденту, — це дохід із джерел походження з України (пп. 141.4.1 ПКУ), і він підлягає оподаткуванню.

Хто сплачує податок із доходів нерезидентів-юросіб (інакше кажучи, «податок на репатріацію» — це його неофіційна назва)?

Податок на репатріацію сплачують резиденти, які виплачують нерезидентам-юрособам доходи із джерел походження з України у вигляді фрахту (п. 141.4 ПКУ).

Своєю чергою, не важливо, який у них самих податковий статус — чи то платник податку на прибуток, чи то єдинник, чи то неприбуткова організація, чи ж звичайнісінька фізособа-резидент виплачує фрахт — вона є «агентом» щодо оподаткування такого фрахту, тобто вповноваженою утримати із цього фрахту податок (див. пп. 141.4.4 ПКУ, листи ДФСУ від 21.09.2017 р. № 2011/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, від 24.02.2017 р. № 2707/Г/99-99-15-02-02-14, від 22.02.2017 р. № 3721/6/99-99-15-02-02-15, від 05.01.2017 р. № 79/6/99-99-15-02-02-15, від 17.07.2017 р. № 1204/ІПК/26-15-12-03-11, ГУ ДФС у м. Києві від 24.03.2017 р. № 6253/10/26-15-12-05-11, ДФСУ від 28.03.2017 р. № 6312/6/99-99-15-02-02-15).

Спецправила оподаткування фрахту

Як ми з’ясували: фрахт нерезиденту — це його дохід із джерел походження з України за пп. «г» пп. 141.4.1 ПКУ.