Загальні засади благодійної діяльності в Україні визначаються Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» від 05.07.2012 р. № 5073-VI (далі – Закон № 5073), що забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток благодійної діяльності, утвердження гуманізму і милосердя, забезпечує сприятливі умови для утворення і діяльності благодійних організацій.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 5073 благодійна діяльність – це добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених Законом № 5073 цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара.
Бенефіціаром, як встановлено п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 5073 є набувач благодійної допомоги (фізична особа, неприбуткова організація або територіальна громада), що одержує допомогу від одного чи кількох благодійників для досягнення цілей, визначених Законом № 5073.
Благодійник – дієздатна фізособа або юрособа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 5073).
Благодійна програма – комплекс благодійних заходів у сферах, визначених Законом № 5073 (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 5073).
Законодавство України про благодійну діяльність та благодійні організації базується на Конституції України та складається з Закону № 5073, ЦКУ, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 2 Закону № 5073).
Установчі документи благодійної організації повинні містити, зокрема, цілі та сфери благодійної діяльності, джерела активів (доходів), порядок контролю і звітності благодійної організації (пп. 2 та 6 ч. 2 ст. 14 Закону № 5073).
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 16 Закону № 5073 благодійні організації мають право власності та інші речові права на кошти, цінні папери, земельні ділянки, інше нерухоме та рухоме майно, а також нематеріальні активи, якщо інше не встановлено законом або установчими документами.
Використання активів (доходів) та правочини благодійних організацій не повинні суперечити актам законодавства та цілям благодійної діяльності.
Тож питання порядку надання благодійної допомоги регулюються законодавством України про благодійну діяльність та благодійні організації.
Пунктом 133.4 ПКУ встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених п. 133.4 ПКУ.
У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених п. 133.4 ПКУ, а для релігійної організації – вимог, визначених абз. 2 пп. 133.4.1 і пп. 133.4.2 ПКУ, така неприбуткова організація зобов’язана подати у строк, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року (або з початку визнання організації неприбутковою в установленому порядку, якщо таке визнання відбулося пізніше) по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити і сплатити суму самостійно нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток. Податкове зобов’язання розраховується виходячи із суми операції (операцій) нецільового використання активів. Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій та вважається платником податку на прибуток для цілей оподаткування з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення (пп. 133.4.3 ПКУ).
Відповідно до пп. 133.4.6 ПКУ до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ПКУ і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені благодійні організації.
Формування доходів та видатків, які відображаються у Звіті про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, форма якого затверджена наказом Мінфіну від 17.06.2016 р. № 553 (далі – Звіт), здійснюється за правилами бухгалтерського обліку, на підставі належним чином складених первинних документів.
Зазначимо, що для цілей оподаткування згідно з п. 44.1 ПКУ платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 п. 44.1 ПКУ.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абз. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV).
При цьому питання бухгалтерського обліку операцій з надання благодійною організацією благодійної допомоги та їх документального підтвердження на підставі первинних документів належать до компетенції Міністерства фінансів України.
Для цілей податкового обліку доходи, одержані неприбутковими організаціями, відображаються в рядках 1.1-1.11 частини І Звіту, а суми видатків (витрат) – у рядках 2.1-2.6 частини І Звіту. Форма Звіту передбачає заповнення лише тих показників, які відображають особливості діяльності неприбуткової організації залежно від закону, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації.
Зокрема, такі доходи як надходження у вигляді безповоротної фінансової допомоги, добровільних пожертвувань, милосердя тощо, у тому числі благодійної та гуманітарної допомоги, відображаються відповідно у рядках 1.6, 1.6.1, 1.6.2 ГД, 1.6.3 частини І Звіту. Зокрема, надходження у вигляді благодійної допомоги, відображаються у рядку 1.6.1 частини І Звіту.
Видатки (витрати) неприбуткової організації у вигляді безповоротної фінансової допомоги, добровільних пожертвувань, милосердя тощо, у т.ч., зокрема, благодійна допомога та гуманітарна допомога, відображаються відповідно у рядках 2.4, 2.4.1, 2.4.2 ГД, 2.4.3 частини І Звіту. Зокрема, видатки (витрати) неприбуткової організації у вигляді благодійної допомоги відображаються у рядку 2.4.1 частини І Звіту.
Форма Звіту не передбачає окремого рядку щодо відображення неприбутковою організацією списання за правилами бухгалтерського обліку отриманої благодійної допомоги, частина якої у процесі зберігання допомоги стала непридатною для використання.
Водночас рекомендуємо відображати таке списання отриманої благодійної допомоги, частина якої у процесі зберігання допомоги стала непридатною для використання, у рядку 2.6 «інші видатки (витрати)» частини І Звіту за умови, якщо не відбулося порушення вимог законодавства України про благодійну діяльність.
Частина ІІ Звіту передбачена для розрахунку податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств та заповнюється лише неприбутковими організаціями, які не дотримались вимог, визначених п. 133.4 ПКУ.
У випадку списання отриманої благодійної допомоги, частина якої у процесі зберігання допомоги стала непридатною для використання у зв’язку з порушенням вимог законодавства України про благодійну діяльність, таке списання необхідно відображати у рядку 3.2 «вартість активів (коштів або майна), вартість товарів (робіт, послуг), які використані на цілі інші, ніж фінансування видатків на утримання неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами, та/або для здійснення неприбуткової (добродійної) діяльності, передбаченої законом для релігійних організацій» частини ІІ Звіту.
Крім того, згідно з п. 46.4 ПКУ, якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, збільшує або зменшує його податкові зобов’язання, всупереч нормам ПКУ з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації.
У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід’ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання. Платник податків, який подає звітність в електронній формі, подає таке доповнення в електронній формі.
Разом з тим наголошуємо, що будь-які висновки щодо податкового обліку конкретних операцій платників податків можуть надаватися за результатами детального вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.
Джерело: “Я – Бухгалтер”
