Кіпрська компанія має українського кінцевого бенефіціарного власника. Чи достатньо цього, щоб відмовити їй у застосуванні пільгової ставки за міжнародним договором? Верховний Суд дав відповідь на це запитання й окреслив обставини, які мають значення для визначення статусу бенефіціарного власника доходу і наявності постійного представництва

Розглянемо цікавий кейс, у якому українська компанія захистила своє право застосовувати пільгову ставку податку на доходи нерезидента, коли виплачує відсотки кіпрським компаніям за договором позики.

Податковий орган вважав, що положення Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи (далі — Конвенція) у цьому кейсі застосовувати не можна. На думку податківців, кіпрські компанії не були бенефіціарними отримувачами доходу, а також мали постійне представництво в Україні.

Крапку в цій справі поставив Верховний Суд, підтримавши позицію платника податку (постанова ВС від 16.04.2026 у справі № 320/54865/24). Розглянемо, яких висновків дійшов суд і чому вони важливі для платників податків.

Суть справи

У цій справі товариство (ПрАТ) оскаржувало податкове повідомлення-рішення (ППР), що винесло ГУ ДПС у м. Києві.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки податківці донарахували товариству податок на доходи нерезидентів за виплатами відсотків на користь двох кіпрських компаній за період із 01.01.2018 по 31.12.2021.

Сума донарахувань виявилася значною. На думку податківців, товариство занизило податок на доходи нерезидентів більш ніж на 34 млн грн. Загальна сума грошового зобов’язання за ППР становила близько 39,6 млн грн, із яких 5,5 млн грн — штрафні санкції.

Суть операцій доволі проста. Українське товариство отримувало позики від кіпрських компаній. Позикові кошти надходили безпосередньо з банківських рахунків нерезидентів, відкритих за межами України. Відсотки за користування позиками товариство також переказувало безпосередньо на рахунки цих компаній за кордоном.

Виплачуючи відсотки, товариство застосувало положення Конвенції. А саме, замість загальної ставки податку на доходи нерезидентів 15%, передбаченої в підпункті 141.4.2 Податкового кодексу України (ПК), застосовувало пільгову ставку 2%, встановлену в пункті 2 статті 11 Конвенції. Податковий орган вважав, що підстав застосовувати пільгову ставку не було.

<…>

Джерело: Експертус Головбух – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!

Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку: